19 березня 2015 року м. Київ К/800/58706/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013
у справі №820/3195/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метагор»
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метагор» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Метагор») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності збільшення витрат на суму безнадійної заборгованості у податкових деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року та за 9 місяців 2012 року, за результатами якої складено акт від 22.03.2013 №1099/2210/36757621.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 та пп.159.1.1 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне поширення платником податків процедури урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості на господарські операції з обігу корпоративних прав, позаяк на думку податкового органу, згадана процедура може бути застосована лише до операцій з постачання товарів, а за визначенням пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 та пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України корпоративні права не можуть бути визнані товаром.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 №0000642210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 833831,25 грн. (основний платіж - 667065,00грн., штраф - 166766,25 грн.).
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Судами зазначено, що за умовами договору №30/03/12-1 від 30.03.2012 про відступлення права вимоги, проведеної між ТОВ «Метагор» та ТОВ «Джгут» заборгованість боржника ТОВ «Китай Город» перейшла до нового кредитора ТОВ «Джгут» за ціною 9500000,00 грн., яку ТОВ «Джгут» сплатило ТОВ «Метагор».
Розрахунки між ТОВ «Метагор» та ТОВ «Джгут» були проведені у вексельній формі згідно акту №12/03/30 приймання-передачі простого векселя в якості оплати за договором №0/03/12-1 від 30.03.2012 про відступлення права вимоги.
Згідно складеного 30.03.2012 акту ТОВ «Джгут» передало ТОВ «Метагор» 5 простих векселів на суму 9500000,00 грн.
За правилами ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
20.04.2013 до виконання свого зобов'язання за простими векселями перед ТОВ «Метагор» ТОВ «Джгут» згідно постанови Господарського суду Запорізької області у справі №5009/1372/12 визнане банкрутом.
За правилами п. «г» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, підлягають включенню витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.
При цьому, згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Судом встановлено, що юридична особа дебітора ТОВ «Джут», котрий брав участь в господарських операціях з обігу корпоративних прав ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг», припинена внаслідок визнання банкрутом в порядку закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Факт визнання ТОВ «Джут» банкрутом сторонами по справі не оспорюється.
Отже, заборгованість названого суб'єкта господарювання підпадає під визначення безнадійної заборгованості за ознаками п. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Підпунктом 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу). Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг. Норми цього підпункту не поширюються на проценти та комісії, щодо яких було сформовано страховий резерв за рахунок збільшення витрат згідно з пунктом 159.2 цієї статті.
У розумінні пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. В цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін «товари» вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України.
В Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку відображення в податковому обліку суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами (затверджена наказом ДПС України від 21.12.2012 №1160) вказано, що цінний папір у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, розглядається у Податковому кодексі України як товар.
Оскільки за змістом норм ст. ст. 163, 167 Господарського кодексу, ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, цінний папір у формі акції та корпоративне право на частку у статутному капіталі суб'єкта господарювання мають повністю ідентичні правові підстави походження, то слід визнати, що і корпоративні права у будь-яких операціях, крім операцій з прямих інвестицій (тобто операції, внаслідок якого і відбувається створення корпоративних прав) та операцій з отримання активів господарської організації у разі ліквідації останньої відповідно до закону, також є товаром.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відсутні перешкоди для поширення на господарські операції з обігу корпоративних прав процедури урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості згідно з пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, адже операція з відчуження корпоративних прав повністю підпадає під визначення операції з поставки товарів відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)Т.М. Шипуліна