04 березня 2015 року м. Київ К/800/17368/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2014
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від
18.02.2014
у справі № 806/5932/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло»
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів у Житомирській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014, позов Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" (надалі - ПАТ «Біо мед скло») задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (надалі - Житомирська ОДПІ) від 30.01.2012 №0000102304, №0000112304 та від 24.02.2012 №0000152304.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПАТ «Біо мед скло» у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що податкове законодавство не передбачає обов'язку платника податків включати всю суму від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, а тому рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Житомирської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2011 року, за результатами якої складено відповідний акт від 16.01.2012 №250/23-2/04763746.
Перевіркою встановлено, що згідно з даними податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена позивачем постачальникам товарів у вересні 2011 року складає 1311799,00 грн. Відповідно до даних декларації позивача за серпень 2011 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду становить 18521,00 грн. За даними перевірки, враховуючи акт позапланової виїзної перевірки від 26.04.2011 №1930/23-01/04763746/0110 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2011 року становить 0 грн.
На підставі вищевикладеного, податковим органом зроблено висновок, що ПАТ "Біо мед скло" не враховано дані попередніх перевірок та в порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищено показник від'ємного значення податку на додану вартість (р.24) Декларації за жовтень 2011 року в сумі 1043699,00 грн.
Крім того, перевіркою встановлено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду (вересня 2011 року), з податку на додану вартість становить 1311799,00 грн., який сплачений постачальникам підприємства у вересні 2011 року, на підставі платіжних доручень за вересень 2011 року. Таким чином, позивач мав право заявити суму бюджетного відшкодування 1311799,00 грн. по декларації за жовтень 2011 року, але своїм правом не скористався, чим порушив вимоги п.200.1, п.200.4., пп. «а» п.200.14, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30.01.2012 № 0000102304, яким збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1036059,00 грн., №0000112304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 1043699,00 грн.
Також, фахівцями Житомирської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2011 року, що виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого в жовтні 2011 року.
Перевіркою встановлено, що ПАТ "Біо мед скло" віднесено до податкового кредиту в жовтні 2011 року податок на додану вартість в сумі 291666,67 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Бучанський завод склотари". Також, в жовтні 2011 року позивачем відображено коригування податкового кредиту в сторону зменшення відповідно до розрахунку коригувань №1000772 від 21.10.2011 на суму 1300000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 216666,67 грн. Коригування податкового кредиту відбулося внаслідок повернення коштів на підставі податкової накладної від 21.10.2011 на суму 1300000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 216666.67 грн., що підтверджено актом звірки за період з 01.10.2011 по 31.10.2011. На підставі вищевикладеного, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 07.02.2012 №791/23-2/04763746відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 №0000152304, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на 841269,00 грн.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як вже зазначалось, підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є неврахування висновків попередніх актів перевірок від 26.04.2011 №1930/23-01/04763746/0110, від 11.11.2011 №5753/23-2/04763746, від 16.01.2012 №250/23-2/04763746.
Підпунктом "а" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові повідомлення-рішення № 0001562301 від 13.04.2011, яке винесено на підставі акта перевірки від 26.04.2011 №1930/23-01/04763746/0110, та від 29.11.2011 №0001122304, №0001132304, винесені на підставі згідно акта перевірки від 11.11.2011 №5753/23-2/04763746, скасовані постановами Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 у справі №0670/5365/11 та від 03.05.2012 у справі №0670/11932/11, відповідно. Зазначені судові рішення набрали законної сили.
Також, податкове повідомлення-рішення №0000142304 від 23.02.2012, прийняте на підставі висновків акта перевірки від 07.02.2012 №791/23-2/04763746, скасоване постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі №0670/1346/12, яка набрала законної сили.
Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Податковий кодекс надає платнику податків право включення від'ємного значення попередніх періодів в складі сум бюджетного відшкодування або ж включення до податкового кредиту наступного податкового періоду та не передбачає обов'язку включати всю суму отриманого від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування за відповідний період.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 у справі № 806/5932/13-а залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна