24.02.2015р. м. Київ К/800/55217/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Юрченко В.П.
Суддів Голубєвої Г.К.
Сіроша М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 р.
у справі № 814/436/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югекотоп»
до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 р., задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Югекотоп» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.01.2014 року № 0000812208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3204193, 50 грн., в тому числі 22136129, 00 грн. - за основним платежем, та 1068064, 50 грн. - за штрафними санкціями та № 0000822208, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1849256,00 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, як незаконні та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2013 року по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за квітень, червень 2013 року, ТОВ «САНОЛІЯ» за квітень, травень, червень 2013 року та контрагентами - покупцями, про що було складено акт № 5/14-03-22-08/35674119 від 10.01.2014р., у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп.198.1, 198.3, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за квітень 2013 року на суму ПДВ 1849156 грн.; занижено суму податку на податок на додану вартість за період квітень - травень 2013 року, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 2136129 грн. ( по придбанню товарів від ТОВ «Санолія» у квітні 2013 року).
Підставою для такого висновку в акті перевірки зазначено про відсутність реальних господарських операцій позивача з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» та ТОВ «САНОЛІЯ», оскільки в актах ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.07.2013 за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саноіл ТОРГ», та від 25.09.2013 р. за наслідками виїзної позапланової перевірки ТОВ «Санолія» зазначено про завищення податкового зобов'язання з ПДВ цими контрагентами з їх постачальниками в зв'язку з нереальністю господарських операцій.
На підставі акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які визнані протиправними та скасовані судами попередніх інстанцій.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, та вважає, що ними повно та всебічно встановлено всі обставини по справі та прийнято правильні рішення по суті заявленого позову, враховуючи наступне.
Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Фактичне виконання договорів позивача з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» та ТОВ «САНОЛІЯ» на поставку сількогосподарської продукції підтверджуються наданими до перевірки та судам первинними документами: договорами, специфікаціями, видатковими та податковими накладними, договорами на зберігання, оплату отриманої продукції, договорами та іншими документами на транспортно-експедиційне обслуговування, довіреності на отримання товару, подальшу реалізацію продукції.
Відтак, позивачем надано належні та необхідні докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, та в судовому засідання знайшло своє підтвердження, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту. Суди попередніх інстанцій, як і податковий орган під час перевірки, не встановили жодних порушень щодо якості первинних документів.
За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 р. у справі №814/436/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.П. Юрченко
Судді Г.К. Голубєва
М.В.Сірош