16 лютого 2015 року м. Київ К/9991/22631/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011
у справі №2-а-10201/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК "Арсенал" Харківської обласної громадської організації "Анті-Будівельник"
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000012400/0 від 03.06.2010 та №0000012400/1 від 02.07.2010.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, за результатами якої складено акт №5/24-11 від 21.05.2010.
За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року (далі - Закон України №2181-ІІІ) в частині неотримання письмового дозволу на операції з заставним майном у ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, в результаті чого продано активи, які знаходяться у податковій заставі.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012400/0 від 03.06.2010, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 55859,52 грн..
За наслідками адміністративного узгодження скарга позивача залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення - рішення №0000012400/1 від 02.07.2010.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача рахується непогашена заборгованість перед бюджетом по податку на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об?єднань у розмірі 9752,82 грн. З урахуванням приписів п.п. 6.2.1 п. 6.2. ст.6 Закону України №2181-III на адресу позивача направлено податкові вимоги №1/103 від 14.02.2008 та №2/173 від 20.03.2008.
Однак, зазначена сума заборгованості позивачем не сплачена, внаслідок чого відповідно до вимог п.п.8.2.1 п.8.2 Закону України № 2181-ІІІ податковим органом прийнято рішення від 13.03.2008 про передачу активів платника податків у податкову заставу, про що у реєстрі обтяжень майна 18.03.2008 зроблено відповідний запис за № 6803822.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України № 2181-ІІІ з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 у справі № 2-рп/2005 (справа про податкову заставу) визнано неконституційним підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 названого Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу.
За змістом наведеної норми Закону узгодженню підлягають лише операції з активами, які перебувають у податковій заставі. Відтак для досягнення критерію співрозмірності між податковим зобов'язанням і сумою активів позивача, що перебувають у податковій заставі, податковий орган повинен був відповідно узгодити розмір податкової застави позивача та визначити у встановленому порядку, на яке саме майно розповсюджується така застава, склавши при цьому опис заставних активів з їх детальною характеристикою, щоб у подальшому такі активи можна було ідентифікувати.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір податкової застави із деталізацією майна, на яке вона поширюється здійснено не було, податкова застава застосована до всіх активів.
Таким чином, невнесення податковим органом змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна із визначенням опису конкретних об'єктів, на які поширюється податкова застава з урахуванням суми податкового боргу позивача, унеможливлює з'ясування того, чи перебували у податковій заставі активи позивача, щодо яких було вчинено спірні операції купівлі-продажу.
Отже, позивач мав право вчиняти операції щодо купівлі-продажу відносно будь-яких із своїх активів, за умови, що вартість активів, які залишаються у власності підприємства, буде дорівнювати або перевищувати розмір податкового боргу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун