24.03.2015р. м. Київ К/800/36362/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі про визнання дій відповідача протиправними; скасування вимоги про стягнення з позивача суми єдиного внеску; зобов'язання відповідача припинити нарахування йому єдиного соціального внеску на майбутнє.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про сплату недоїмки №Ф-16 від 05 березня 2013 року. Присуджено на користь ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.
Позивач письмових заперечень до Вищого адміністративного суду України не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 01 січня 2012 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку, знаходиться з 08 січня 2011 року на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є пенсіонером, якому призначена пенсія за віком як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до вимоги про сплату недоїмки від 05 березня 2013 року № Ф-16, станом на 01.03.2013 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у розмірі 4572 грн. 42 коп., яка і є предметом оскарження в даній судовій справі.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, з чим погоджується колегія суддів, що частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначений вичерпний перелік осіб які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, до таких осіб відноситься позивач, так як є пенсіонером за віком та є фізичною особою - підприємцем перебуває на спрощеній системі оподаткування, договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції, що діяла на час виходу позивача на пенсію), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Згідно із абзацом 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судами встановлено, що позивачу у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
06 серпня 2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За таких обставин, посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки він не досяг 60-річного віку є безпідставними, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що оскільки частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суди дійшли правильного висновку про те, що з січня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець