"12" березня 2015 р. м. Київ К/800/52837/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, -
21 червня 2013 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Управління праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - УПСЗН) про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати їй одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який став інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в меншому розмірі, ніж встановлений статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено.
Визнано дії УПСЗН щодо виплати одноразової компенсації ОСОБА_4 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними; зобов'язано УПСЗН нарахувати та виплатити ОСОБА_4 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ групи, недоплачену одноразову компенсацію в зв'язку зі зміною групи інвалідності відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 17110,20 грн..
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року апеляційну скаргу УПСЗН задоволено, постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2013 року скасовано.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник оскаржив його.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що позивач має статус інваліда внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримує пенсію по інвалідності в управлінні Пенсійного фонду України. Раніше їй була встановлена третя група інвалідності, а 27 червня 2012 року вона була визнана інвалідом другої групи. Згідно статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем їй повинна була бути виплачена різниця між групами інвалідності в розмірі 15 мінімальних заробітних плат. З відповіді УПСЗН від 28 лютого 2013 року вбачається, що позивачу 25 квітня 2013 року виплачено одноразову компенсацію в зв'язку зі зміною групи інвалідності у розмірі 94,80 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що доводи відповідача є безпідставними, а відмова у задоволенні заяви позивача про виплату одноразової компенсації в зв'язку зі зміною групи інвалідності є незаконною, в зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прийнятий пізніше за Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому саме положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» підлягають застосуванню до спірних правовідносин і ці положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» не передбачають можливості виплати позивачеві суми компенсації в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач під час нарахування та виплати одноразової компенсації діяв в межах наданої законом компетенції та у відповідності до приписів чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо розміру одноразової компенсації у зв'язку з переведенням позивача з ІІІ групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи на ІІ групу у 2012 році.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 5515-VI у 2013 році норми і положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Кабінетом Міністрів України розмір вищевказаної одноразової компенсації було визначено підпунктом «е» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836.
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що до виниклих правовідносин слід застосовувати постанову Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що абзаци другий, третій, четвертий підпункту «е» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836, які визначали розмір одноразової компенсації у зв'язку з зміною групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі № 2-а-114/07 були визнані нечинними.
Отже суд апеляційної інстанції не дослідив зазначених обставин, юридичної оцінки їм не дав.
Від встановлення вказаних обставин та їх дослідження в судовому засіданні залежить правильність вирішення вимог позивача.
Крім цього суд апеляційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» № 5515-VI від 6 грудня 2012 року, не звернув уваги на те, що правовідносини виникли у 2012 році і відповідно необхідно було застосовувати законодавство, яке діяло у 2012 році.
Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так як судом апеляційної інстанції не були дослідженні вказані обставини, відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і винести законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді