24.03.2015р. м. Київ К/800/61455/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої судді: Васильченко Н.В.,
судді: Калашнікової О.В., Чалого С.Я.,
при секретарі судового засідання: Романишин О.Р.,
за участі представника позивача Василишин О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року у справі №826/8439/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича про визнання протиправним та скасування рішення, -
У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12 листопада 2013 року №7846791 "Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень".
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Л.В., є неправомірним та суперечить статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованість застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що із заявою про проведення державної реєстрації права власності на будівлі - літ. А-3, А'-3, що розташовані за адресою: Львівська обл., місто Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230, позивач звернувся на підставі договору іпотеки від 5 лютого 2007 року, укладеного між ВАТ "Кредобанк" (іпотекодержатель) та МПП ВКФ "Гелікон" (іпотекодавець). Також ним були подані договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 19 липня 2007 року та про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 30 квітня 2009 року.
Відповідно до рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Сидорчука А.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12 листопада 2014 року № 7846791 за результатами розгляду заяви представника ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" Манька Л.І., прийнятої 17 жовтня 2013 року за реєстраційним № 3455962, про проведення державної реєстрації права власності на будівлі - літ. А-3, А'-3, що розташовані за адресою: Львівська обл., місто Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230, на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на будівлі - літ. А-3, А'-3, що розташовані за адресою: Львівська обл., місто Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230. Зазначене рішення мотивоване тим, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: заявником не поданий документ щодо письмового повідомлення у п'ятиденний строк боржника та іпотекодавця про відступлення прав за іпотечним договором; не подана вимога про усунення порушень та попередження про звернення стягнення саме заявником на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги; копія звіту про оцінку майна не засвідчена.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні законні підстави для прийняття рішення від 12 листопада 2013 року №7846791 "Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень".
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича від 12 листопада 2013 року №7846791 "Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень".
Відповідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004, № 1952-IV(далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, право власності на нерухоме майно.
Відповідно ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Згідно ч.1 ст. ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до ч. 1 - 4, 7, 11 ст. 16 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 Закону № 1952-IV; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч. 9 ст. 15 Закону № 1952-IV; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
З аналізу наведених положень Закону № 1952-IV вбачається, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор має право прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; при цьому, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень може мати місце за наявності вичерпних підстав, визначених Законом.
Судами було встановлено, що позивач звернувся із заявою про проведення державної реєстрації права власності на будівлі - літ. А-3, А'-3, що розташовані за адресою: Львівська обл., місто Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230, на підставі договору іпотеки.
Разом із тим, наданий відповідачу договір іпотеки від 05.02.2007р., укладений між ВАТ "Кредобанк"(іпотекодержатель) та МПП ВКФ "Гелікон"(іпотекодавець), договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 19.07.2007р. та договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 30.04.2009р., не дають змоги встановити, яким чином відбувся перехід права вимоги на будівлі - літ. А-3, А'-3, розташовані за адресою: Львівська обл., місто Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230, до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції". Згідно п. 8.6 зазначеного договору іпотеки відступлення прав іпотекодержателем здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню, однак відповідачу такий договір наданий не був.
Відповідно ст. 15 Закону № 1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно пунктів 27-28 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).
Згідно пункту 34 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає у тому числі: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; 3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Судами було встановлено, що позивачем не надані докази, які б підтверджували, подання ним в повному обсязі документів, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком. Так позивачем не були надані докази на підтвердження того, що ним разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень була подана копія письмової вимоги про усунення порушень, надіслана іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, із зазначенням стислого змісту порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.
За наведених обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" залишити без задоволення.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року у справі №826/8439/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: