20 березня 2015 року м. Київ В/800/926/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Сірош М.В. перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
про стягнення податкового збору, -
14 січня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року.
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про допуск адміністративної справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року та її скасування.
Відповідно до ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України однією з підстав для подання заяви для перегляду судового рішення є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно з ч. 2 ст. 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви додається документ про сплату судового збору. За подання і розгляд заяви з підстав, встановлених пунктами 2 та 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, судовий збір не сплачується.
У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст., ст. 239, 239-1 КАС України, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
23 лютого 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 був наданий строк для визначення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також надання квитанції про сплату судового збору або документ, який підтверджує звільнення від сплати судового збору.
У березні 2015 року ОСОБА_1 надав суду заяву про усунення недоліків в якій не обґрунтував неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України, заява повертається заявнику, якщо недоліки протягом установленого строку не були усунуті.
Керуючись ст., ст. 237, 239-2 КАС України,
Заяву ОСОБА_1 про допуск до провадження Верховного Суду України справи за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового збору для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2015 року повернути ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: М.В. Сірош