24 березня 2015 року м. Київ К/800/68322/14
К/800/68324/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої судді: Васильченко Н.В.,
судді: Калашнікової О.В., Чалого С.Я.,
при секретарі судового засідання: Романишин О.Р.,
за участі представників: третьої особи ОСОБА_1; прокуратури Бараненка І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" та Вінницької міської ради на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі №2а/0270/3437/11 за позовом першого заступника прокурора Вінницької області до Вінницької міської ради, треті особи: відкрите акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз", суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3, про скасування рішення, -
У липні 2010 року перший заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради, треті особи: відкрите акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз", суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3, в якому просив скасувати рішення Вінницької міської ради від 25.10.2006 №85 "Про укладення додаткової угоди про розірвання договору оренди від 23.12.2005 №040500100298 з СПД ОСОБА_4 та передачу її в оренду ВАТ "Концерн Галнафтогаз" та внесення змін в п. 26 рішення міської ради від 21.09.2004 №811".
Позовні вимоги мотивовані тим, що при наданні земельної ділянки в оренду Вінницька міська рада порушила вимоги статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), що дало можливість відкритому акціонерному товариству "Концерн Галнафтогаз" неправомірно використовувати земельну ділянку без виготовлення проекту відведення та зміни в установленому порядку її цільового призначення. При прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що будівництво та експлуатація пункту сервісного обслуговування автомобілів та автозаправочної станції відповідно до статті 71 Земельного кодексу можливе лише на землях автомобільного транспорту.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, позов задоволений.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2014 року залишені без змін постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року.
Постановою Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2014 року скасована, справа направлена на новий касаційний розгляд.
У поданих касаційних скаргах публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" та Вінницька міська рада із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 25.05.2006 Вінницькою міською радою прийняте рішення №85, відповідно до якого відкритому акціонерному товариству "Концерн-Галнафтогаз" передана в довгострокову оренду терміном до 19.10.2014 земельна ділянка площею 0,2095 га, з яких 0,1571 га - для комерційного використання (будівництва та експлуатації пункту сервісного обслуговування автомобілів та автозаправочної станції), 0,0524 га - для громадського призначення (здійснення благоустрою).
Заступником прокурора Вінницької області 01.04.2009 на рішення Вінницької міської ради від 25.05.2006 №85 принесений протест, який мотивований неправомірністю віднесення Вінницькою міською радою земельної ділянки площею 0,2095 га до категорії земель житлової та громадської забудови, оскільки будівництво та експлуатація пункту сервісного обслуговування автомобілів та автозаправочної станції, як встановлено в п.п 1.1 п.1 рішення № 85, можливе лише на землях автомобільного транспорту. Крім того, ВАТ "Концерн-Галнафтогаз" використовував земельну ділянку без виготовлення проекту відведення та зміни цільового призначення.
Вінницькою міською радою 26.06.2009 винесене рішення №2340 "Про розгляд протесу прокурора Вінницької області на рішення Вінницької міської ради № 85, в якому зазначено, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки до земель житлової та громадської забудови відносяться землі не тільки для розміщення житлової забудови, але і для громадських будівель, споруд та об'єктів загального користування. Крім того, відсутня необхідність щодо додаткового погодження проекту відведення, оскільки площа та межі земельної ділянки не змінювались, а попередній проект відведення, затверджений Вінницькою міською радою рішенням № 904 від 19.10.2004 року - чинний.
Скасовуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2014 року, Верховний Суд України зазначив, що розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, разом із тим, наведений висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення Товариства до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 80 ЗК установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
За змістом статей 2 та 5 ЗК Рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Вирішуючи спір по суті, суди залишили поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.
Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянутий за правилами КАС.
Отже, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Враховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС України, а тому рішення у цій справі підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону із закриттям провадження у справі, з роз'ясненням позивачу про право на звернення до суду на загальних підставах в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" та Вінницької міської ради задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року скасувати та закрити провадження в адміністративній справі №2а/0270/3437/11.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
лом згідно
Суддя Н.В. Васильченко