"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/59828/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф., Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2014 року про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Кузьменко А.О. подав до суду подання про встановлення чи зміну способу і порядку виконання постанови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 жовтня 2011 року, якою було визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду ОСОБА_4 у відповідності до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, згідно правил, передбачених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за різницею раніш проведених виплачених сум починаючи з 16 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2014 року подання задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання постанови Золотоніського міськрайонного суду від 10 жовтня 2011 року, зобов'язавши Управління пенсійного фонду в Золотоніському районі провести перерахунок та стягнути з Управління пенсійного фонду в Золотоніському районі на користь ОСОБА_4 державну пенсію згідно ст.54 та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, згідно правил передбачених ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за різницею раніш проведених виплачених сум, починаючи з 19 червня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та у задоволенні заяви відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області звернувся до суду з відповідним поданням.
Згідно з повідомленням Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області рішення суду виконано в частині здійснення перерахунку, а саме стягувачу була нарахована доплата в сумі 496 грн.79 коп.
Виплата буде здійснена при надходженні коштів Державного бюджету.
Тобто, боржник у повному обсязі не виконав постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 жовтня 2011 року, а саме: боржник здійснивши нарахування стягувачу належної державної пенсії згідно ст.54 та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, згідно правил передбачених ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за різницею раніш проведених виплачених сум, починаючи з 19 червня 2011 року по 22 липня 2011 року не виплатив, посилаючись на те, що не може виконати рішення суду з незалежних від нього причин - відсутність виділених на ці цілі коштів з Державного бюджету України.
Таким чином, боржник не відмовляється в самостійному порядку повністю виконати рішення суду, однак по незалежним від нього причинам не може цього зробити.
Задовольняючи подання про зміну способу виконання рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що боржником є державний орган, що унеможливлює вирішення правовим шляхом питання виконання постанови суду в частині зобов'язання здійснити виплату і ця обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
На підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, надано лист Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області від 9 липня 2013 року №4954/07, відповідно до якого позивачу за рішенням суду здійснено перерахунок належної державної пенсії згідно ст.54 та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, згідно правил передбачених ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за різницею раніш проведених виплачених сум, починаючи з 19 червня 2011 року по 22 липня 2011 року, тобто сума яку повинен виплатити боржник за виконавчим документом становить 496 грн. 79 коп.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судове рішення набрало законної сили та виконується у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд може змінити спосіб і порядок виконання рішення лише: 1) у виняткових випадках; 2) за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим; 3) за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів реалізації (виконання) рішення в разі неможливості його виконання у спосіб і порядок, встановлений раніше.
Зміна способу і порядку виконання рішення суду може відбутися шляхом заміни одного заходу примусового виконання судового рішення іншим або коли, при виконанні рішення адміністративного суду, яким присуджені певні речі або кошти, неможливо їх повернути за їх відсутності, що є підставою для звернення стягнення на грошові кошти тощо.
Даючи оцінку матеріалів доданих до заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а заявником не надано достатніх доказів наявності таких підстав.
Вказана заявником підстава неможливості виконання рішення суду через відсутність коштів у відповідача не дає суду можливості застосування зміни способу і порядку виконання цього рішення, оскільки не вичерпані інші встановлені законом заходи виконання рішення суду, в тому числі примусового характеру.
Крім того, слід зазначити, що реалізуючи своє право на захист позивач має право вимагати від суду зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії (пункт 2 частини 4 статті 105 КАС України).
У разі задоволення адміністративного позову суд, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (пункт 2 частини 2 статті 162 КАС України).
Аналіз наведених норм та статті 263 КАС України дають підстави зробити висновок про те, що суд, здійснюючи зміну способу і порядку виконання рішення суду, не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права.
Повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (статті 198, 223 КАС України).
Статтею 229 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 КАС України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне судові рішення, ухвалені цими судами, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області задовольнити.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
У задоволенні заяви Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про зміну способу та порядку виконання постанови Золотоніського міськрайонного суду від 10 жовтня 2011 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.В.Малинін
О.Ф.Ситников
В.В.Швець