16 березня 2015 року м. Київ В/800/1190/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:Вербицької О.В.
Суддів: Бухтіярової І.О.
Веденяпіна О.А.
Моторного О.А.
Олендера І.Я.
перевіривши заяву Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 р.
у справі № 2-а-2443/10/1970
за позовом Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби
за участю: Прокуратури м. Тернополя
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради подало заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 р. у справі № 2-а-2443/10/1970 за позовом Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби за участю: Прокуратури м. Тернополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що, на думку заявника, призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до ст. 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171 1 цього Кодексу.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 р. заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.04.2013 у справі №АС12/315-08/5021 та зазначає, що у вказаній справі та у даній справі за аналогічних обставин Вищий адміністративний суд, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.
Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 р., про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість з огляду на те, що операції з оплати вартості послуг за договорами оренди комунального майна є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому Управління як уповноважений орендодавець і управлінець майном на підставі делегованих повноважень неправомірно виставляв рахунки орендарям комунальної власності без включення ПДВ.
В той же час, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.04.2013 р. у справі №АС12/315-08/5021 суд касаційної інстанції дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки Управління майна комунальної власності Сумської міської ради відчужувало та передавало у оренду майно, яке не є об'єктом його власності, на підставі відповідних рішень міської ради, виконуючи делеговані повноваження.
За таких обставин, неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, на які посилається Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, потягло за собою різні висновки суду стосовно прав і обов'язків сторін у подібних правовідносинах, а тому судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Допустити до провадження для перегляду Верховним Судом України адміністративну справу №2-а-2443/10/1970 за позовом Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Вербицька
Судді І.О. Бухтіярова
О.А. Веденяпін
О.А. Моторний
І.Я. Олендер