"18" березня 2015 р. м. Київ К/800/20035/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,
секретар судового засідання - Пінчук І.В.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлової комісії Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут», Київського квартирно-експлутаційного управління, начальника Київського гарнізону, Житлової комісії Київського гарнізону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання Київське квартирно-експлутаційне управління прийняти рішення про забезпечення його квартирою для постійного проживання в м. Києві, зобов'язання Житлову комісію Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» та Житлову комісію Київського гарнізону погодити рішення про забезпечення його квартирою для постійного проживання в м. Києві, зобов'язання начальника Київського гарнізону затвердити список розподілу позивачу житлової площі - квартири в м. Києві.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Міністра оборони України від 31.12.2003р. №720 позивач був звільнений в запас Збройних Сил України на підставі пункту 67 «в» (у зв'язку із скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками(мічманами) Збройних Сил України із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла.
Відповідно до довідки Житлової комісії Київського гарнізону від 21.11.2011р. №3633 позивач станом на 21.11.2011р. перебуває на квартирному обліку військовослужбовців у гарнізоні м. Києва зі складом сім'ї одна особа (позивач) у загальній черзі з 12.07.1993р. за №1543.
Згідно довідки Житлової комісії Київського гарнізону від 11.04.2012р. №5605 позивач станом на 11.04.2012р. перебуває на квартирному обліку військовослужбовців у гарнізоні м. Києва зі складом сім'ї одна особа (позивач) у загальній черзі з 12.07.1993р. за №1509, а також у списках для першочергового отримання житла, як інвалід 1-2 групи з 09.04.1998р. за №385.
На звернення позивача щодо забезпечення житлом Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України 27.12.2011р. повідомило про неможливість забезпечення позивача житлом раніше тих військовослужбовців, які перебувають у черзі перед ним.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивач перебуває на квартирному обліку у житловій комісії гарнізону м. Києва у загальній черзі за №1509, а також у списках для першочергового отримання житла, як інвалід 1-2 групи, за №385, то суд не вправі порушувати право попередніх осіб, які мають таке ж право на отримання житла та були раніше взяті на облік, ніж позивач. Будь-яких доказів перебування позивача на черзі на квартирному обліку військовослужбовців у гарнізоні м. Києва у списках для позачергового отримання житла, суду не надано.
З такими висновками попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Так, судами не враховано, що згідно наказу Міністерства оборони України від 31.12.2003р. позивач звільнений з військової служби із залишенням на квартирному обліку для позачергового, а не першочергового, як помилково вважали суди, отримання житла.
Крім того, 28.09.2011р. на виконання постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2010р. позивача було поновлено у списках для отримання житла саме поза чергою з 09.04.1998р.
Наведене свідчить про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності доказів перебування позивача на квартирному обліку як позачерговика фактичним обставинам справи.
Крім того, предметом спору у даній справі є протиправна на думку позивача бездіяльність органів управління щодо невиконання вимог закону про забезпечення його як звільненого в запас військовослужбовця житлом і такі вимоги позивача жодним чином не пов'язані з соціальними виплатами, доплатами, соціальними послугами, допомогами, захистом та пільгами, розгляд яких, за правилами пункту 4 частини першої статті 18 КАС України, віднесено до компетенції місцевих загальних судів як адміністративних.
Оскільки однією із сторін у даній справі є державний орган, а тому за правилами частини 2 статті 18 КАС України її розгляд віднесено до повноважень окружного адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В свою чергу підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого перевірити наведені в даній ухвалі фактичні обставини справи в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами та вирішити спір з дотриманням вимог статті 159 КАС України.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський