"12" березня 2015 р. м. Київ К/800/38899/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
18 березня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій щодо відрахування з пенсії коштів в сумі 1 688 грн 78 коп. неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення про відрахування з пенсії коштів в сумі 1 688 грн 78 коп., зобов'язання припинити відрахування з пенсії та повернути незаконно утримані кошти за період з 01 січня 2014 року по дату прийняття постанови суду.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року в задоволенні позову відмовленою.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року скасовано постанову Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково: визнано дії щодо відрахування з пенсії коштів в сумі 1 688 грн 78 коп., неправомірними, зобов'язано повернути всю суму незаконно відрахованих з пенсії коштів за період з 01 січня 2014 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заперечень не надійшло.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що позивач з 2006 року перебуває на обліку у відповідача як пенсіонер за віком, як постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС. З січня 2014 року з пенсії позивача проводиться відрахування по 20% від загальної суми пенсії, як з особи, що є фізичною особою-підприємцем, з посиланням, що пенсія їй підвищувалася незаконно.
Не погоджуючись з таким рішенням і діями відповідача позивач звернулася з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції позов задовольнив частково. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зловживань з боку пенсіонера не встановлено, а тому дії УПФ щодо утримання та відрахування переплати є незаконними, і останній зобов'язаний повернути позивачу відраховану суму. Оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення про відрахування з пенсії позивача коштів, в позові про визнання незаконним та скасування цього рішення суд апеляційної інстанції відмовив.
Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на таке.
Утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій врегульовано ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що стягнення надміру виплачених сум пенсій внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних можливе на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відсутність самого рішення вже є підставою для визнання неправомірними дій пенсійного органу щодо відрахувань з пенсії, без надання оцінки діям пенсіонера.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не встановив наявності або відсутності рішення пенсійного органу.
Задовольняючи позов частково з посиланням на недоведеність зловживань з боку позивача або подання нею недостовірних даних, апеляційний суд відмовив в задоволенні позову щодо неправомірності та скасування рішення відповідача, посилаючись на відсутність такого в матеріалах справи.
Однак в матеріалах справи, на що посилається в касаційній скарзі відповідач, є розпорядження начальника управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про утримання з пенсії позивача 1 688 грн. 78 коп. переплати.
Проте суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 86 КАС України належним чином не дослідив та не дав оцінку вищезазначеному доказу, в тому числі щодо відповідності цього розпорядження поняттю «рішення пенсійного органу, що має важливе значення для вирішення справи.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування обставин у справі є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
Відповідно до ч. 2 та 4 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: