04 березня 2015 року м. Київ К/9991/76234/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.08.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання дій протиправними щодо відрахування із заробітної плати коштів на сплату профспілкових внесків за період з квітня 2008 року по травень 2010 року та зобов'язання виплатити частину недоотриманої заробітної плати за період з квітня 2008 року по травень 2010 року.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.08.2011р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012р., відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та залишено позовну заяву без розгляду.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання прийняття позовної заяви. Просить скасувати постановлені судами рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Частиною 1 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися ще в травні 2010 року, після утримання із заробітної плати сум на сплату внесків до профспілкової організації, а до суду звернувся лише 16.08.2011р., тобто з пропуском передбаченого статтею 99 КАС України річного строку звернення до суду.
Крім того, оскільки профспілкові внески пов'язані із членством позивача у профспілковій організації і не є винагородою за виконану позивачем роботу за трудовим договором, то спірні правовідносини не пов'язані із порушенням законодавства про оплату праці, а тому неможливо застосовувати до них норми частини 2 статті 233 КЗпП України.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Так, в рішенні від 15.10.2013р. №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.
Крім того, оскільки перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому, на думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо стягнення недоотриманої заробітної плати застосуванню підлягають положення статті 233 КЗпП України, в зв'язку з чим висновки судів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не можна визнати обгрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.08.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012р. у даній справі - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський