20 березня 2015 року м. Київ В/800/1185/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Сіроша М.В.,
Голубєвої Г.К.,
Зайцева М.П.,
Карася О.В.,
Рибченка А.О.,
перевіривши заяву Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції,
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
26 листопада 2014 року постановою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задоволена частково.
Постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року скасовані в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000861704/034285 від 1.06.2009 року, в цій частині прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.
Податкове повідомлення-рішення № 0000861704/034285 від 1.06.2009 року визнане нечинним.
В іншій частині постанова ернопільського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року залишені без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області звернулася із заявою про допуск для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року і її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Як на приклад неоднакового застосування цих норм Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2013 року у справі № 2а-28136/08 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2013 року у справі № 2а-7312/12/0170/18 за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, постанову Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2013 року у справі № 2а-5393/10/0270 за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2013 року у справі 320/813-НА за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2012 року у справі № 7/556 за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Обговоривши викладені у поданій заяві доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з підстав звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13 грудня 2010 року «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах ухвал Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2013 року (№ К-38737/10), 30 липня 2013 року (№ К/800/19880/13), 15 січня 2013 року (№ К-27242/09), 31 травня 2012 року (№ К-14469/10), постанови Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2013 року (№ К/9991/18054/11), оскільки зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини справ, за наслідками оцінки яких суд дійшов різних правових висновків.
Таким чином, постанова Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року не підлягає перегляду Верховним Судом України, оскільки із доданих до заяви копій судових рішень не вбачається неоднакового застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи заяви, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області у задоволенні заяви про допуск до провадження Верховного Суду України справи за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Зайцев М.П.
Карась О.В.
Рибченко А.О.