19.03.2015р. м. Київ К/800/3840/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року у справі №686/17907/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про перерахунок пенсії, -
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому,в якому просив зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу по Списку №2 період роботи в ООО "50 лет Октября" з 08.04.1996 року по 23.07.1996 року на посаді машиніста бульдозера без атестації робочого місця та призначити пенсію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому у відповідь на звернення позивача, безпідставно відмовилося зарахувати до пільгового стажу період роботи в ООО "50 лет Октября" з 08.04.1996 року по 23.07.1996 року у зв'язку з відсутністю відомостей про проведення атестації робочих місць.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, позов задоволений. Визнані протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні йому пенсії на пільгових умовах. Зобов'язане управління Пенсійного України в м. Хмельницькому зарахувати позивачу до пільгового стажу по Списку №2 період роботи в ООО "50 лет Октября" з 08.04.1996 року по 23.07.1996 року на посаді машиніста бульдозера без атестації робочого місця та призначити пенсію.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 13 березня 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Листом №14157/03 від 28 травня 2014 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відмовило у призначенні пенсії за віком за Списком №2.
Згідно листа управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому №14157/03 від 28.05.2014 року, періоди роботи позивача машиністом бульдозера з 22.04.1987 року по 01.11.1987 року, з 11.03.1988 року по 31.12.1990 року, з 01.01.1991 року по 31.03.1992 року зараховані до пільгового стажу позивача. Період роботи з 08.04.1996 року по 23.07.1996 року на посаді машиніста бульдозера в артелі "50 років Жовтня" не зарахований до пільгового стажу, оскільки відсутні документи про проведення атестації робочих місць.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відсутність документів про проведення атестації робочого місця не може позбавляти громадян їх права на зарахування до пільгового стажу даних періодів роботи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
За п.2 ст. 6 вказаної Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до ст.7 Угоди розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням вимог, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" від 12.09.1991 p. №І545-ХІІ до прийняття відповідних актів на території України застосовуються законодавчі акти Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Указами Президії Верховної Ради СРСР "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10 лютого 1960року, та "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967р. №1908 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі працівникам встановлена виплата надбавки до місячного заробітку без урахування районного коефіцієнту і винагороди за вислугу років за відповідними розмірами.
Районний коефіцієнт, як доплата за особливі кліматичні умови праці, виплачується незалежно від стажу роботи, а передбачені надбавки нараховуються незалежно від безперервного стажу роботи в північних регіонах.
Згідно ч.1 ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Згідно п.1, п.8 Порядку визначення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 року №306 "Про реалізацію абзацу 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, що були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.
Дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 01.07.1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Із усіх наданих позивачем довідок судами попередніх інстанцій встановлено, що із зазначених сум виплати здійснювалися відрахування в Пенсійний фонд за встановленими тарифами.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до цього заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до п.1ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян держав - учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Для визначення права на пенсію громадянам держав учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходи) за періоди, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно із Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972р., Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15.05.1990 р. особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлені районні коефіцієнти, при призначенні пенсій враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта.
Крім того, 31.08.2007р. наказом Міністерства охорони здоров'я РФ №569 був затверджений "Порядок проведення атестації робочих місць по умовах праці", тобто в Російській Федерації почали проводити атестацію робочих місць лише з 01.09.2008р., тобто після того, коли працював позивач в районах Крайньої Півночі.
Таким чином, відсутність документів про проведення атестації робочого місця не може позбавляти громадян їх права на зарахування до пільгового стажу даних періодів роботи, якщо у державі відсутнє законодавство та нормативні акти щодо проведення атестації робочих та відсутні підстави проведення атестації робочих місць щодо умов праці. віднесеної до Списку №2.
Враховуючи вищенаведене суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні йому пенсії на пільгових умовах, а також зобов'язання управління Пенсійного України в м. Хмельницькому зарахувати позивачу до пільгового стажу по Списку №2 період роботи в ООО "50 лет Октября" з 08.04.1996 року по 23.07.1996 року на посаді машиніста бульдозера без атестації робочого місця та призначити пенсію.
Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: