Ухвала від 12.03.2015 по справі 826/213/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Київ К/800/46082/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т.

Розваляєвої Т.С.

Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці (правонаступник Київської регіональної митниці) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013р. у справі № 826/213/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" до Київської регіональної митниці про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів та зобов'язання відповідача визнати митну вартість товарів, заявлену позивачем за декларацією митної вартості від 15 серпня 2012 року № 100210000/2012/638511.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013р., позов задоволено частково. Скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 15.08.2012 №100210000/2012/211878/1. В решті позовних вимог відмовлено.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013р. надійшла касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Компанією "Shandong Add Import And Export Co., Ltd" (Китай) (Продавець) і ТОВ "Росшина" (Покупець) укладено контракт №BETTER EU-01 від 21.05.2012, згідно з яким Продавець продає Покупцю диск стальний колеса. Кількість, ціни і умови поставки визначаються згідно кожного конкретного замовлення і вказуються у відповідних специфікаціях та інвойсах по кожній окремій поставці. Згідно специфікації №1 від 25.06.2012 та комерційного інвойсу від №EU-2506 від 25.06.2012 позивачем придбано в Продавця чергову партію колісних дисків, вказаного асортименту, характеристик, кількості, ціни за одиницю, загальною вартістю 24677 дол. США.

Позивачем для митного оформлення товару було подано декларацію митної вартості від 15 серпня 2012 року № 100210000/2012/638511, в якій митна вартість товару визначена за першим методом (за ціною договору) в розмірі 197243,26 грн. (24677 дол. США). На підтвердження вартості товару, указаної у зазначеній декларації, позивачем було надано контракт від 21 травня 2012 року, укладений між компанією «Shandong Add Import And Export Co., Ltd» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Росшина», специфікацію від 25 червня 2012 року № 1, комерційний інвойс від 25 червня 2012 року № EU-2506, платіжні доручення від 01 червня 2012 року № 25 та від 05 липня 2012 року № 29, висновок Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 13 серпня 2012 року № 12/632 про відповідність вказаних в інвойсі від 25 червня 2012 року № EU-2506 цін цінам виробника.

Під час митного оформлення посадовою особою митниці на звороті ДМВ-1 від 15.08.2012 зазначено, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК для підтвердження заявленої митної вартості документи мітять розбіжності, а саме умови поставки зазначені в специфікації - CFR - не відображені в інвойсі, а також не надано документів відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК, у зв'язку з цим відповідачем додатково витребувано від позивача (декларанта) наступні документи, про що на звороті ДМВ-1 від 15.08.2012 зроблено запис та ознайомлено під підпис представника декларанта ОСОБА_4 А саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - виписку з бухгалтерської документації.

Представник декларанта ОСОБА_4 на звороті ДМВ-1 від 15.08.2012 вчинив запис від ознайомлення, про проведення процедури консультацій, а також про те, що на даний час додаткові документи відмовляється надати.

15 серпня 2012 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 100210000/2012/211878/1, відповідно до якого Київською регіональною митницею було застосовано метод 2б для визначення митної вартості товару (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття Київською регіональною митницею зазначеного рішення стала відсутність відображення умов поставки товару в інвойсі від 25 червня 2012 року № EU-2506 при їх визначеності у специфікації від 25 червня 2012 року № 1, а також відмова позивача надати додаткові документи, які підтверджують вартість товару, що зазначена у декларації від 15 серпня 2012 року № 100210000/2012/638511.

Як зазначено в графі 33 цього рішення, митна вартість визначена із застосуванням методу 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Попередні методи не застосовано: метод 1 - відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 та ч. 6 ст. 54 МК; методи 2а - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари. Також в рішенні зазначено ВМД від 31.07.2012 №100190000/2012/407823, на підставі якої проведено розрахунок митної вартості.

На підставі заяви позивача від 16.08.2012 №1608/та ВМД від 16.08.2012 №100210000/2012/638610 товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, в межах чого позивач не надав додаткових документів.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Задовольняючи позов в частині скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 15.08.2012 №100210000/2012/211878/1, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів як такого, що прийнято за наявності факту надання декларантом органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, - 24677 дол. США, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України. Окрім цього, з наданих відповідачем матеріалів, вбачається, що до митного оформлення позивач надав й інші додаткові документи на підтвердження повноти заявленої митної вартості, зокрема пакувальний лист, експортну декларацію, висновок Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 13.08.2012 №12/632.

В ході розгляду справи відповідач не довів суду наявність передбачених ч. 3 чи ч. 4 ст. 53 МК підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилання відповідача на відсутність в інвойсі від 25.06.2012 №EU-2506 умов поставки (CFR) є формальними і несуттєвими, оскільки: а) не свідчать про розбіжності в поданих позивачем документах, а вказані в інвойсі відомості не суперечать контракту, специфікації №1 від 25.06.2012, платіжним документам тощо; б) не впливають на ціну, що підлягає сплаті за придбаний товар, а також на числові показники оцінюваного товару, що є складовими митної вартості (кількість, ціна за шт.). Слід зауважити, що відсутність відомостей не може розумітися як розбіжність за своїм визначенням, а також не може розцінюватися як неповнота відомостей, оскільки одночасно із вказаним інвойсом відомості про умови поставки (CFR) містила специфікація №1 від 25.06.2012, експортна декларація та її переклад, а вказані декларантом в графі 20 ВМД умови поставки - CFR визнані відповідачем під час митного оформлення товару та не заперечувалися в ході розгляду справи.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на ненадання до митного оформлення страхових документів згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК, адже за змістом останнього такі документи надаються, якщо страхування здійснювалося. Однак, в ході судового розгляду справи відповідач не довів належними засобами доказування факт страхування оцінюваного товару та його вартість, тобто відповідач не довів обов'язковість надання позивачем страхових документів. Водночас контракт не передбачає страхування товару і не включає страхові документи до таких, що передаються при відвантаженні товарів (п. 4 контракту).

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

Попередній документ
43309046
Наступний документ
43309048
Інформація про рішення:
№ рішення: 43309047
№ справи: 826/213/13-а
Дата рішення: 12.03.2015
Дата публікації: 30.03.2015
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі: