12 березня 2015 року м. Київ К/800/36628/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Хмельницької митниці на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013р. у справі № 822/1655/13-а за позовом ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у митному оформленні товарів та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України (митний пост "Славута") №400040000/2012/000100/1 від 11 жовтня 2012 року про коригування митної вартості товару. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2012/0000118, складену 11 жовтня 2012 року Хмельницькою митницею Державної митної служби України (митний пост "Славута"). Зобов'язано Хмельницьку митницю Державної митної служби України (митний пост "Славута") вчинити дії з митного оформлення товару за заявленою публічним акціонерним товариством "Славутський комбінат "Будфарфор" митною вартістю.
На постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013р. надійшла касаційна скарга Хмельницької митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 серпня 2012 року між позивачем та компанією-постачальником "PHU DEFTRANS sp. zo.o." (Польща) було укладено Контракт № і 12/41, предметом якого була поставка позивачу меблів для ванних кімнат з ДСП ламінованих. На виконання контракту на адресу позивача у жовтні 2012 року було направлено першу партію товару відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 04.10.2012 року №FЕ/00000131/2012, згідно до якого загальна вартість товару визначалась на рівні 10940,63 євро.
З метою митного оформлення частини товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу Відповідача - митного посту «Славута» митна декларація від 10.10.2012 року № 400040000/2012/006106, в яких Товар був задекларований у митний режим „імпорт". Фактурна вартість Товару визначена на рівні 9579,83 євро., а митна вартість - 10445,02 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.
Разом з митною декларацією позивач надав митному органу Контракт, доповнення до Контракту, рахунок-фактуру (інвойс), довідку про транспортні витрати від 08.10.2012 року, договори про перевезення, міжнародну автомобільну накладну (CMR), копію митної декларації країни відправлення, прайс-лист виробника; пакувальний лист, розрахунок ціни (калькуляцію).
Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією від 10.10.2012 року № 400040000/2012/006106 відповідачем встановлено, що відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, однак позивач не виконав даної вимоги.
З огляду на неподання позивачем документів, що підтверджують складові митної вартості товару, 11 жовтня 2012 року Хмельницькою митницею прийнято рішення №400040000/2012/000100/1 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість товару було визначено в сумі 19477,92 євро, та складено картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2012/00118.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор", суд першої інстанції виходив з того, що Хмельницькою митницею дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, прийняті Хмельницькою митницею рішенні є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування та зобов'язання відповідача вчинити дій щодо митного оформлення за заявленою позивачем вартістю - відсутні.
Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.
Відповідно до картки відмови №400040000/2012/000118 позивач одночасно з митною декларацією подав до митного оформлення наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR); довідку про транспортні витрати; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; розрахунок ціни (калькуляцію); рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; доповнення до контракту; договори про перевезення; сертифікат про проходження товару загальної форми; копію митної декларації країни відправлення ті ін.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судами, в даному випадку відповідач зобов'язав позивача надати наступні документи: договір з третьою особою - договір між відправником та виробником товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника рахунки про здійснення платежів відправником на користь виробника товару, виписки з бухгалтерської документації відправника про закупівлю товару у виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України визначено перелік складових митної вартості. Але зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватись до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.
Однак, митним органом не було вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової. Посилання відповідача на неможливість визначення розміру платежів за страхування товару є безпідставними, оскільки страхування товару не передбачалось умовами Контракту і страхові платежі не сплачувались, тобто дані платежі не входять до митної вартості товару, а тому не потребують підтвердження. Більш того, під час митного оформлення позивачем надавалась довідка від 08.10.2012р. №1339-121/909 про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні багажу автомобільним транспортом, в якій зазначено, що страхування вантажу не здійснювалось. Крім того, відповідно до картки відмови та митної декларації прейскуранти, прайс-листи виробника та експортні декларації країни відправника були надані разом з митною декларацією. Недоцільним подання висновків експертних установ про вартісні характеристики товару, оскільки вартість конкретного товару визначена інвойсом. Також неможливим є подання інформації біржових організацій про вартість меблів для ванних кімнат, оскільки даний товар за міжнародними торговими звичаями не є біржовим.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності рішення Хмельницької митниці №400040000/2012/000100/1 від 11 жовтня 2012 року та картки відмови у митному оформленні товару №400040000/2012/00118 від 11 жовтня 2012 року.
Крім того, в постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року містяться посилання на Статті 266 і 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, однак Митний кодекс України від 11.07.2002 року втратив свою чинність 1 червня 2012 року. Також, посилання суду на Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений Постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 є безпідставними оскільки цей Порядок діяв до 1 червня 2012 року.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Хмельницької митниці відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: