23 березня 2015 року м. Київ В/800/1323/15
Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:
Борисенко І.В.
Кошіля В.В.
Лосєва А.М.
Олендера І.Я.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши заяву Головного управління Міндоходів у Харківській області
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013
у справі № 2а-7702/12/2070 (№ К/9991/70691/12)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Харківській області
про скасування рішення, -
Головне управління Міндоходів у Харківській області звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013 у названій справі.
Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
В обґрунтування своїх вимог надає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 та від 20.11.2014, в яких, на його думку, відповідна норма матеріального права застосована інакше, ніж у даній справі.
Між тим, відповідно до положень ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.
Зі змісту ухвал Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 та від 20.11.2014, наведених заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, який у них розглядався, відмінний від того, який є у даній справі.
Приписи ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.
Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судових рішень, та у справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Головному управлінню Міндоходів у Харківській області у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013 у справі № 2а-7702/12/2070 (№ К/9991/70691/12).
2. Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді І.В. Борисенко
В.В. Кошіль
А.М. Лосєв
І.Я. Олендер
Н.Г. Пилипчук