10.03.2015р. м. Київ К/800/63055/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Голубєвої Г.К.,
секретар судового засідання - Іванов Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року
у справі № 826/11623/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрефус Комодітіз Україна ЛТД»
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року, задоволено позовні вимоги (зі змінами) Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрефус Комодітіз Україна ЛТД» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0000264050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1822393,5 грн., в т.ч. за основним платежем - 1214565 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 607828,5 грн., № 0000274050, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування на 231259 грн., визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55871 грн., штрафні (фінансові) санкції - 115629,5 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. На обґрунтування доводів податковий орган зазначає, що під час перевірки здійснення фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Вторметекспорт», встановлено незаконне формування податкового кредиту та витрат, які не можливо фактично підтвердити із-за відсутності у контрагента трудових ресурсів, основних фондів, складів, не встановлено яким чином транспортувався товар.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Луї Дрефус Комодітіз Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Вторметекспорт» (код за ЄДРПОУ 301279924) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої 08.05.2014 складено акт № 16/28-10-40-5/30307207, яким встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.
З акта перевірки вбачається, що підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток слугували твердження перевіряючих про порушення позивачем Податкового кодексу України, оскільки слідчим управлінням ФР ГУ Міндоходів в Одеській області здійснено досудове розслідування по кримінальному провадженню № 32013170000000032 щодо службових осіб ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», ТОВ «К-В-С», ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «Вторресурси», ТОВ «Ніктрейд», за ознаками злочину передбаченого ч.2, 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та встановлено відсутність у ТОВ «Вторметекспорт» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення господарських операцій, що є свідченням відсутності можливості здійснювати реальні господарські операції.
Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили безпідставність висновків податкового органу, оскільки під час перевірки та суду були надані первинні, розрахункові та інші документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом та спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем ст.ст. 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, зазначаючи наступне.
Податковим органом зазначено про порушення позивачем приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.
Відповідно до п.п.138.2 ст. 138, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 ст. 139 ПК України, - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Підпунктом 185.1 ст. 185 цього кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрефус Комодітіз Україна ЛТД», зареєстровано та знаходиться на податковому обліку з 1999 р., види економічної діяльності - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, складське господарство, інші види оптової торгівлі.
Між позивачем, як покупцем та ТОВ «Вторметекспорт» (постачальник) укладено ряд договорів щодо придбання пшениці, гороху, кукурудзи, ячменю на загальну суму 5783641,85 грн., в т.ч. ПДВ - 231258,65 грн. Фактичне виконання договорів підтверджується податковими та видатковими накладними, сертифікатами якості сільськогосподарської продукції, складськими квитанціями та актом приймання-передачі від 31.07.2014 на склад зберігання - ТОВ «Голованівське ХПП». Оплата за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями.
Суди правильно встановили, що вказані первинні документи належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити, та правильно прийшли до висновку про відсутність порушень, зазначених в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях. Вказані висновки не спростовані відповідачем.
Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення Податкового кодексу України - юридично правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
Відповідно до статті 224 КАС України, - суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року у справі № 826/11623/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)В.П. Юрченко
Судді(підпис)І.О.Бухтіярова
(підпис)Г.К.Голубєва