10.03.2015р. м. Київ К/800/43436/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Бухтіярової І.О.
Юрченко В.П.
при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,
розглянувши касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року
по справі № 826/18550/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ Україна»
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області
про визнання незаконною бездіяльності та стягнення надмірно сплачених коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ Україна» звернулось до суду з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення надмірно сплачених коштів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Визнано незаконною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо ненадання висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ Україна» суми коштів у розмірі 84510722,00 гривень для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 84510722,00 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 вересня 2013 року позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників із письмовою заявою про повернення на рахунок позивача у банку надмірно сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 84510722,00 грн.
24 жовтня 2013 року позивач отримав лист від відповідача-1 № 9229/10/20-429 від 14 жовтня 2013 року, в якому податковий орган зазначає про можливість зарахування даної суми в рахунок майбутніх платежів.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 11 лютого 2013 року в загальній річній податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік було розраховано та задекларовано в рядку 33 декларації суму власного авансового внеску з податку на прибуток за звітний податковий рік в загальному розмірі 87721549,00 грн.
Судами встановлено, що більшість вказаної суми, близько 95,61 % (80804644,87 грн.) було перераховано до бюджету не позивачем, а іншим суб'єктом господарювання - ТОВ «Тамбрандс-Україна», правонаступником прав та обов'язків якого в подальшому (відповідно до передавального акту від 01 жовтня 2012 року) став позивач.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до п. 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних oci6, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п. 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача є надмірна сплата з податку на прибуток підприємств, яка виникла в межах 1095 днів. Така обставина підтверджується актами звірки розрахунків позивача з бюджетом, платіжними дорученнями з відмітками банку, а також листами відповідача-1 від 17 червня 2013 року № 1030/10/20-429 та від 14 жовтня 2013 року № 9229/10/20-429. Крім того, у позивача відсутній податковий борг (дана обставина не заперечувалася відповідачем-1).
Також судами встановлено, що позивачем подано відповідачу-1 письмову заяву про повернення коштів та в даній заяві зазначено напрям перерахування коштів на рахунок позивача у банку.
З наведеного вбачається, що позивачем було дотримано вимог наведеної вище норми щодо порядку повернення надмірної сплати з податку на прибуток.
Відповідно до п. 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Однак, всупереч наведеній нормі відповідач-1 не підготував висновок про повернення позивачу коштів. Дана обставина призвела до порушенням прав позивача на отримання відповідної суми коштів з Державного бюджету України.
Як вбачається з п. 1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280) територіальними органами Державної казначейської служби України є, в тому числі, Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Київ та Севастополь.
Саме Головні управління Державної казначейської служби України, відповідно до пп.4 п. 4 зазначеного положення здійснюють, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
З огляду на те, що у позивача наявна сума надмірної сплати податку, він дотримався порядку звернення до компетентного органу щодо повернення такої суми на розрахунковий рахунок, а відповідч-1 не підготував висновок про повернення ТОВ з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ Україна» суми коштів у розмірі 84510722,00 гривень та не подав такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року по справі № 826/18550/13-а залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписБухтіярова І.О.
підписЮрченко В.П.
Ухвала складена у повному обсязі 13.03.2015 р.