19.03.2015р. м. Київ К/9991/3192/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Конюшка К.В.
Мороз Л.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області на постанову Господарського суду Львiвської областi від 10 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2011 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області до обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" третя особа відкрите акціонерне товариство "Львівський завод "Автонавантажувач" про визнання протиправними дій та скасування свідоцтва,-
Постановою Господарського суду Львiвської областi від 10 грудня 2007 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області до обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання протиправними дій та скасування свідоцтва від 25 січня 1999 року (серія КММ, №002582) про право колективної власності ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" на корпус побутового обслуговування за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 392а.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 25 січня 1999 року на підставі рішення Яворівської районної ради народних депутатів №479 від 18.12.1986 року «Про затвердження акту Державної комісії по введенню в експлуатацію блоку побутового обслуговування, корпус 22-б, прибудованого до гуртожитку, корпус 22-а в селі Рясне», Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видало відкритому акціонерному товариству «Львівський завод» Автонавантажувач» свідоцтво про право власності, відповідно до якого корпус побутового обслуговування за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 392 а, належить ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» на праві колективної власності.
Матеріалами справи доведено, що право власності на корпус побутового обслуговування, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка,392-а зареєстровано за ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» на підставі свідоцтва про право власності від 25 січня 1999 року, виданого Залізничною районною державною адміністрацією м.Львова згідно рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів від 18.12.1986 року №479 «Про затвердження акту Державної комісії по введенню в експлуатацію блоку побутового обслуговування, корпус 22-б, прибудованого до гуртожитку корпус 22-а в с.Рясне».
15 січня 1999 року директор по загальних питаннях ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» звернувся із заявою про виготовлення свідоцтва про право власності на приміщення корпусу 22-б. До заяви додавались: копії рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів від 18.12.1986 року №47 «Про затвердження акту Державної комісії по веденню в експлуатацію блоку побутового обслуговування, корпус 22-б, прибудованого до гуртожитку корпус 22-а в селі Рясне», Акту Державної комісії по введенню в експлуатацію блоку побутового обслуговування, архівної довідки Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 21 січня 1999 року №11, виписки з акту Державної комісії по введенню в експлуатацію блоку побутового обслуговування.
Колегія суддів погоджується з висновками суддів про те, що БТІ та ЕО вказане вище свідоцтво готувало, а не видавало та зареєструвало його згідно Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 оку №121, а саме п.6 переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.
При цьому, як вірно враховано судами, факт реєстрації права власності не є протиправною дією, а є обов'язком обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».
Таким чином, в спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому правових підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львiвської областi від 10 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: