"19" березня 2015 р. м. Київ К/9991/17471/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Конюшка К.В.
Мороз Л.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Трест "Донецькшахтопроходка" до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 04.11.2011 року №Ю-266,-
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року відмовлено в позові відкритого акціонерного товариства "Трест "Донецькшахтопроходка" до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 04.11.2011 року №Ю-266.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу у якій просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як підтверджується наявними у справі матеріалами, 04.11.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька складено вимогу № Ю-266 про сплату боргу ВАТ «Трест Донецьк шахтопроходка», яка рахується станом на 31.10.2011 року за Шахтопрохідницьким будівельним управлінням № 4 ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» на загальну суму 1889099,56 грн., в т.ч.: недоїмка зі сплати страхових внесків у розмірі 1611337,08 грн., фінансові санкції (штраф) у розмірі 186211,00 грн., пеня у розмірі 91551,48 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій вказав, що вказана вимога складена відповідачем з урахуванням вимог чинного законодавства, тому є правомірною.
Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідач на момент прийняття спірного рішення застосував неіснуючу норму закону, що призвело до прийняття протиправної вимоги про сплату боргу.
Колегія суддів вказує на помилковість такого висновку суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Так, у відповідності до абз. 5, 6 пункту 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058) останній визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 5 Закону №1058 визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначаються, зокрема платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Частиною першою наведеної статті зазначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, як вірно враховано судом першої інстанції, спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058) та іншими нормативно-правовими актами (у редакції, що діяла на час виникнення заборгованості, тобто до 01.01.11).
Страхувальниками відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №1058 є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону №1058, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати, і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Пунктом 14 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 встановлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для позивача з урахуванням вимог п. 1 ст. 14 та п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є календарний місяць.
Відповідно до підпункту 11.11 пункту 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі Інструкція № 21-1), платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.
Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону №1058, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 3 зазначеної статті Закону №1058 встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
Частиною 14 ст. 106 Закону №1058 передбачено, що суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
У відповідності до п.п. 8.2. п. 8 Інструкції № 21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема: а) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку а) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно із п.п. 8.3. п. 8 Інструкції № 21-1 вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Так, у відповідності до картки особового рахунку Шахтопрохідницького будівельного управління № 4 ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» заборгованість останнього перед УПФ України в Калінінському районі м. Донецька станом на 31.10.2011 р., а саме за період серпень-грудень 2009 р. та липень-грудень 2010 р. становить 1889099,56 грн., в т.ч.: недоїмка зі сплати страхових внесків у розмірі 1611337,08 грн., фінансові санкції (штраф) у розмірі 186211,00 грн., пеня у розмірі 91551,48 грн.
Отже, приймаючи до уваги суму заборгованості, що значиться у картці особового рахунку позивача і те, що вимога формується на підставі даних особового рахунку на всю суму боргу, суд вважає визначену, у спірній вимозі, суму заборгованості повністю обґрунтованою.
У відповідності до п.п. 8.2. п. 8 Інструкції № 21-1 вимога про сплату боргу формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно із п.п. 8.3. п. 8 Інструкції № 21-1, після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.
Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до повідомлення про вручення поштового відправлення оскаржувана вимога № Ю-266 була вручена позивачу 14.11.2011 року.
Підпунктом 8.4. п. 8 Інструкції № 21-1 встановлено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.
Згідно із п.п. 8.5. п. 8 Інструкції № 21-1, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.
Як було встановлено при розгляді справи судом першої інстанції, позивач не повідомив відповідача, тобто орган Пенсійного фонду, про оскарження вимоги.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені. (п.п. 8.8. п. 8 Інструкції № 21-1).
Згідно із п.п. 8.9. п. 8 Інструкції № 21-1, якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
У відповідності до корінця вимоги про сплату боргу і супровідного до державної виконавчої служби була направлена вимога УПФ України в Калінінському районі м.Донецька від 04.11.2011 року № Ю-266-у про сплату боргу станом на 31.10.2011 р. у розмірі 762164,10 грн. про наявність якої не заперечує позивач у своєму позові. При цьому, вимога № Ю-266-у від 04.11.2011 про стягнення боргу станом на 31.10.2011р., яка направлена до виконавчої служби на примусове стягнення, не містить в собі заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 894824,38 грн., виконання рішення суду про стягнення якої відстрочено до 01.07.2014 року.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Трест "Донецькшахтопроходка".
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і скасована апеляційним судом помилково.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року скасувати.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: