19.03.2015р. м. Київ К/9991/27517/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Конюшка К.В.
Мороз Л.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову та окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, ОСОБА_5, третя особа управління Держкомзему в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо не підписання державних актів на право власності на земельні ділянки на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на ім'я позивача та зобов'язано Чернігівську районну державну адміністрацію Чернігівської області в особі голови оформити зазначені державні акти відповідно до Порядку заповнення та оформлення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку.
Окремою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року зобов'язано голову Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області вжити відповідних заходів з метою недопущення посадовими особами порушень чинного законодавства України при виконанні своїх обов'язків.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями та окремою ухвалою, Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області звернулася з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_4 протягом 2009-2011 років придбано у приватну власність на підставі договорів міни 130 земельних ділянок, що знаходяться на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Державні акти на право власності на земельні ділянки долучені до зазначених договорів.
З метою заміни державних актів на своє ім'я, на підставі згаданих договорів позивач звернувся до Управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області.
Листом від 13.07.2011 року управління повідомило позивача, що державні акти на право приватної власності на землю виготовлені, підписані та передані на підпис до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області.
У зв'язку з ненаданням у встановлені законодавством України строки державних актів на право власності на землю на ім'я позивача, а також отриманням листів від Управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області від 18.08.2011 року №Л-868/04-06/2889 про те, що примірники актів передані до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, яка листом від 25.08.2011 року №02-15/1288 повідомила, що зазначені акти отримані адміністрацією, проте не підписані у зв'язку з відсутністю роз'яснення Головного управління Держкомзему у Чернігівській області щодо правомірності підписання таких актів, позивач звернувся у суд з позовом про визнання бездіяльності Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області та її голови протиправною.
Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили з наступного.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Стаття 182 ЦК України закріплює, що право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації.
На реалізацію названої правової норми, постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року №439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» визначено процедуру здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, на державному акті на право приватної власності на землю, державному акті на право власності на землю, державному акті на право власності на земельну ділянку.
Пунктом 2 названої постанови закріплено, що державні акти, долучені до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, можуть бути замінені у разі добровільного звернення громадян та юридичних осіб, до яких переходить право власності на земельну ділянку.
Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, визначений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, яким затверджено відповідну Інструкцію.
Пунктом 2.14. названої Інструкції закріплено, що державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта.
Абзацом третім частини 6 ст. 126 ЗК України закріплено, що у разі набуття права власності на земельну ділянку кількома набувачами або у разі відсутності на відповідному державному акті місця для проставлення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку набувачеві або відчужувачеві земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня подання ним до органу, який здійснює видачу зазначеного акта, документів, передбачених законодавством, видається державний акт на право власності на земельну ділянку.
Таким чином, наведеною правовою нормою встановлені часові рамки у вигляді 30 днів щодо вчинення суб'єктами владних повноважень покладених на них обов'язків щодо видачі державного акту на право власності на землю.
Проте, як вірно враховано судами, відповідачем не було дотримано вимог закону, що і призвело до порушення прав позивача.
Крім цього, допущення таких порушень з боку відповідача і стало підставою для постановлення окремої ухвали, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 166 КАС України може бути постановлена судом у разі виявлення під час розгляду справи порушення закону з метою вжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року, окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: