19 березня 2015 року м. Київ К/800/42984/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013
у справі №820/1644/13-а
за позовом Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Док»
про стягнення податкового боргу
Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, Куп'янська ОДПІ у Харківській області) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Док» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Док») про стягнення податкового боргу у розмірі 45187,05 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач має заборгованість перед бюджетом України з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 45187,05 грн., яка виникла на підставі поданих відповідачем до податкового органу податкових декларацій №2032 від 31.01.2011 у розмірі 29318,51 грн. (податкова декларація №12460 від 21.03.2011, якою уточнено розмір грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 36316,47 грн.)
Залишок несплаченої суми податкового зобов'язання за 2011 рік склав 6171,24 грн. Також позивач самостійно узгодив суму податкового зобов'язання на 2012 рік шляхом подачі податкової декларації №2041 від 20.02.2012 на суму 37027,74 грн.
Зазначена сума податкового зобов'язання відповідачем не сплачена.
Судами встановлено, що позивачем складено акт від 10.02.2012 №178/15-21218890 про результати камеральної перевірки позивача щодо несвоєчасної сплати суми податку.
На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012 №0000631520, яким відповідачу визначено суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1988,07 грн., яке було отримано відповідачем 10.02.2012 та в адміністративному і судовому порядку не оскаржувалось.
Підставою для визначення суми штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок податкового органу про порушення відповідачем вимог п. 57.1 ст. 57 та пп. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов'язання податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності зазначеного у поданій ним податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік.
Позивачем було направлено керівнику підприємства першу податкову вимогу №1/9 від 03.02.2009 та другу податкову вимогу №2/27 від 13.03.2009, згідно яких загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 6171,24 грн. Обидві податкові вимоги не були вручені відповідачеві у зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства за місцем реєстрації, у зв'язку з чим розміщено на дошці оголошень 09.02.2009 та 19.03.2009 відповідно.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право податкового орану звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового богу або його частини.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання
Орган державної податкової служби відповідно до положень п. п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини
З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує, що погашення податкового боргу може відбуватися шляхом стягнення коштів, в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, Податковим кодексом України встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначено перелік та послідовність заходів, за рахунок яких може відбутися погашення податкового боргу.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)Т.М. Шипуліна