19 березня 2015 року м. Київ К/9991/28685/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України (далі - ВККА при КМ України), Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - Дніпропетровська ОКДКА) про визнання бездіяльності протиправною,
У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. В обґрунтування вимог зазначав, що 14 вересня 2010 року атестаційною палатою Дніпропетровської ОКДКА прийнято рішення про відмову у видачі йому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яку 30 вересня 2010 року він оскаржив до ВККА при КМ України. Рішенням ВККА при КМ України від 18 березня 2011 року №VI/4-101 його скаргу залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровської ОКДКА від 14 вересня 2010 року - без змін. Посилаючись на необ'єктивність та упередженість відповідачів при прийнятті оскаржуваних ним рішень, просив суд визнати протиправними дії, скасувати рішення Дніпропетровської ОКДКА від 14 вересня 2010 року і рішення ВККА при КМ України від 18 березня 2011 року №VI/4-101 та зобов'язати Дніпропетровську ОКДКА видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди не врахували Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури. Програму складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, затверджені протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01 жовтня 1999 року № 6/2 (далі - Порядок № 6/2). Зазначає, що суди не дали належної оцінки обставинам справи та наданим позивачем доказам, які свідчать про упередженість відповідачів під час прийняття ними оскаржуваних рішень.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 14 вересня 2010 року за результатами складання ОСОБА_4 кваліфікаційних іспитів Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури прийнято рішення про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю через недостатню теоретичну підготовку та знання національного законодавства.
Не погоджуючись з таким рішенням, 30 вересня 2010 року ОСОБА_4 оскаржив його до ВККА при КМ України, посилаючись на те, що вказане рішення є необ'єктивним і упередженим та прийнятим неправомочним складом атестаційної палати, що підтверджується звукозаписом іспиту.
Рішенням ВККА при КМ України від 18 березня 2011 року № VI/4-101 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровської ОКДКА від 14 вересня 2010 року - без змін.
Частиною 1 статті 2 Закону України від 01 грудня 1992 року № 2887-XII «Про адвокатуру» (далі - Закон № 2887-XII), норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Відповідно до статті 13 Закону № 2887-XII для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються строком на 3 роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної.
Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та організаційне забезпечення їх діяльності покладається на Раду Міністрів Республіки Крим, обласні та Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів.
Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї входять 4 адвокати, 4 судді та по одному представнику від Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів, управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України.
Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.
Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.
У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.
Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.
Порядок організації та діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури визначено Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затвердженими Указом Президента України, від 05 травня 1993 року № 155/93, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.
За умовами пункту 3 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури основним завданням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії є визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, та вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів.
Повноваження Атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначені пунктом 4 цього Положення, згідно з яким, ця палата розглядає заяви осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю; допускає осіб або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційних іспитів; приймає кваліфікаційні іспити та ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Водночас, такі рішення приймаються на засіданні такої комісії, яке є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше як дві треті членів палати (пункт 19 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури).
Вирішуючи спір, суди встановили, що згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради п'ятого скликання двадцять четвертої сесії від 14 травня 2010 року №719-24/у атестаційну палату Дніпропетровської ОКДКА сформовано у складі одинадцяти осіб.
Згідно з протоколом засідання цієї комісії від 14 вересня 2010 року № 4 оскаржуване рішення про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю прийнято 8 із її 11 членів, тобто не менше як дві треті.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що рішення прийняті 14 вересня 2010 року на засіданні цієї комісії є правомірними, оскільки прийняті її правомочним складом у відповідності до вимог пункту 19 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
Правила прийому і вивчення документів, що надійшли до атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від особи, яка має намір займатися адвокатською діяльністю, порядок вирішення питань щодо допуску до складання кваліфікаційних іспитів, прийняття кваліфікаційних іспитів та ухвалення рішень атестаційною палатою, а також інші питання, які випливають із Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури визначені Порядком № 6/2.
Відповідно до пункту 1.2 цього Порядку, складання Заявником кваліфікаційних іспитів є необхідною умовою для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Кваліфікаційні іспити - це перевірка теоретичних і практичних знань Заявника в галузі законодавства, історії адвокатури, вміння правильно застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності адвоката.
За умовами пункту 1.3. Порядку № 6/2, Заявник повинен виявити добрі знання з усіх питань, включених до білета з усного іспиту, розв'язати практичні завдання і скласти правові документи, зазначені у білеті з письмового іспиту.
При прийнятті кваліфікаційних іспитів атестаційна палата КДКА повинна виходити з того, що Заявник відразу ж після отримання Свідоцтва буде надавати правову допомогу фізичним та юридичним особам. Тому невміння Заявника практично застосовувати теоретичні знання, незнання ним теоретичних і практичних положень чинного законодавства, невміння складати правові документи повинні бути підставою для відмови у видачі Свідоцтва.
Не можуть визнаватись як переконливі аргументи Заявника, при негативних знаннях з окремих питань білету, щодо заняття лише окремими справами чи видами адвокатської діяльності. Адвокат мусить бути високоосвіченим фахівцем з усіх напрямів адвокатської діяльності, і тому виявлені ним знання з програмних питань мають бути достатньо високими, щоб допустити його до такої діяльності.
Отже, за змістом наведених норм, особа, що виявила бажання займатися адвокатською діяльністю повинна мати високій рівень знань у галузі права та вміння їх застосовувати на практиці. Водночас, оцінку таким знанням надає відповідна атестаційна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка приймає відповідне рішення, що може бути оскаржене ВККА при КМ України.
Перевіряючи доводи позивача, викладені у скарзі на рішення Дніпропетровської ОКДКА від 14 вересня 2010 року, ВККА при КМ України у своєму рішенні від 18 березня 2011 року № VI/4-101 зазначила, що рішення Дніпропетровської ОКДКА від 14 вересня 2010 року прийнято правомочним складом комісії, яка, в межах свої повноважень, прийняла його за результатами кваліфікаційного іспиту, під час якого ОСОБА_4 не надав правильні відповіді на декілька питань з усного іспиту та незадовільно виконав завдання письмового іспиту.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи позивача про те, що суди не дали належної правової оцінки наданому ним звукозапису кваліфікаційного іспиту не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які перевіряючи обставини справи зазначили, що аудіозапис засідання проводився позивачем на диктофон без попередження членів атестаційної палати і, в подальшому, цей запис був переписаний на лазерний диск, а тому в силу положень частини 3 статті 70 КАС України не може бути взятий до уваги, оскільки є доказом, одержаним з порушенням закону.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, якщо визнає, що судами не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак