"19" березня 2015 р. м. Київ К/800/40795/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Академія» товариства інвалідів Київського району м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013
у справі №820/2365/13-а
за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
до Науково-виробничого підприємства «Академія» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова
про стягнення податкового боргу
Харківська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, Харківська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Науково-виробничого підприємства «Академія» товариства інвалідів Київського району м. Харкова (далі по тексту - відповідач, НВП «Академія» товариства інвалідів Київського району м. Харкова) про стягнення з рахунків відповідача до бюджету у рахунок погашення податкового боргу кошти в загальному розмірі 461309,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що у НВП «Академія» товариства інвалідів Київського району м. Харкова, виникла заборгованість внаслідок несплати узгоджених сум грошового зобов'язання, визначених самостійно у податкових деклараціях, які були самостійно подані відповідачем до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби.
НВП «Академія» товариства інвалідів Київського району м. Харкова подало до Харківської ОДПІ наступні податкові декларації: з податку на прибуток від 09.08.2012; з податку на додану вартість: №85912, №13592, №14245, №33434, №37708.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що відповідачем у строки, визначені діючим законодавством узгоджені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток сплачено не було, внаслідок чого сума податкового боргу складає 461309,00 грн.
Згідно до пп. «е» п. 176.1 ст. 176 Податкового Кодексу України, платники податків зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Судами попередніх інстанцій не взято до уваги твердження представника відповідача щодо існування у відповідача переплати в загальному розмірі 2054349,12 по податку на додану вартість, оскільки з матеріалів справи, а саме: зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість, встановлено, що станом на 11.03.2013, відповідач має заборгованість в сумі 461309,00 грн., що також підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано засобами поштового зв'язку на адресу відповідача першу податкову вимогу №1/476 від 24.07.2008 та другу податкову вимогу №2/581 від 03.09.2008, які були отримані товариством, про що свідчать зворотні поштові повідомлення.
У п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ні Податковий кодекс України, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1037 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків» не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.
У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у поданні про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.
Разом з тим, моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом у порядку ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.
При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається ст. 57 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до абзацу другого зазначеного пункту в разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, що настають за днем такого узгодження.
При цьому згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, стають податковим боргом.
Передбачений ч. 2 ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України строк у двадцять чотири години, протягом яких податковий орган у разі збільшення податкового боргу після надсилання податкової вимоги має право звернутися з відповідним поданням, слід обчислювати з нуля годин дня, що настає за останнім днем сплати суми податкового зобов'язання, визначеного за правилами ст. 57 Податкового кодексу України.
Також слід зазначити, що порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95 - 99 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.
У той же час судами не було витребувано та досліджено належних доказів, що підтверджують факт та час виникнення обставин, які зумовили звернення з таким поданням, а саме дати виникнення податкового боргу, розміру податкового боргу та обставини збільшення такого податкового боргу.
Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору в частині оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Академія» товариства інвалідів Київського району м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)Т.М. Шипуліна