11.02.2015р. м. Київ К/9991/30276/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року
у справі № 2а-6317/10/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»
до Київської регіональної митниці
про скасування податкового повідомлення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармако» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач) про: визнання нечинним акту перевірки № к/37/9/100000000/34343079 від 20 жовтня 2009 року; скасування податкового повідомлення форми «Р» № 12 від 29 січня 2010 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення від 29 січня 2010 року № 12, прийняте Київською регіональною митницею, згідно з яким ТОВ «Фармако» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 191074,36 грн., з яких: 181975,58 грн. - за основним платежем, 9098,78 - штрафні (фінансові) санкції. У частині позовних вимог про визнання нечинним акту від 20 січня 2009 року № к/37/9/100000000/34343079 камеральної перевірки дотримання ТОВ «Фармако» законодавства України з питань митної справи - провадження у справі було закрито. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фармако» понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 1910,74 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі Київська регіональна митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю..
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Фармако», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
У період з 01 січня 2007 року по 29 жовтня 2009 року ТОВ «Фармако» ввозило на митну територію України товари: тест-системи для визначення вагітності у жінок «BB-TEST № 1» та «BB-TEST № 10» (Франція, виробник - «Laboratoire Innotech International»). Зокрема, згідно вантажних митних декларацій № 100000005/7/000645 від 22 січня 2007 року; №100000005/7/002514 від 01 березня 2007 року; №100000005/7/006007 від 10 травня 2007 року; №100000005/7/008316 від 22 червня 2007 року; №100000005/7/012127 від 31 серпня 2007 року; №100000005/8/203672 від 24 березня 2008 року; №100000005/8/210319 від 18 червня 2008 року; № 100000005/8/213059 від 24 липня 2008 року; № 100000005/8/218178 від 02 жовтня 2008 року позивачем були ввезені тест-системи для визначення вагітності у жінок BB-TEST (Франція, виробник - «Laboratoire Innotech International») за кодом товару УКТ ЗЕД 3822000000 (арк. справи 35-92). Правильність та достовірність визначення позивачем вказаного вище коду була підтверджена свідоцтвом № 2851/2004 серії DС № 000609 про державну реєстрацію тестів для визначення вагітності BB-TEST за кодом товару згідно УКТ ЗЕД 3822000000, виданим Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення Міністерства охорони здоров'я, яке було додане до вантажних митних декларацій (арк. справи 94).
Київською регіональною митницею була проведена камеральна перевірка ТОВ «Фармако» з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні тест-систем для визначення вагітності за період з 01 січня 2007 року по 29 жовтня 2009 року, за результатами якої складений акт № к/37/9/100000000/34343079 від 20 жовтня 2009 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги Закону України «Про Митний тариф України» в частині декларування коду товару, що, в свою чергу, призвело до порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині безпідставного застосування пільги по сплаті податку, в результаті чого були занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 181975,57 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно задекларував тест-системи для визначення вагітності у жінок BB-TEST за кодом УКТ ЗКЕД 3822000000 (для якого Законом України «Про Митний тариф України» встановлена ставка ввізного мита 0%, а податок на додану вартість не сплачується відповідно до пунктів 5.1.7, 5.5, 5.6 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»), тоді як тести, призначені для in vitro діагностики, активним компонентом яких є модифіковані імунологічні продукти, принцип роботи яких базується на реакції антиген-антитіло, класифікуються у товарній позиції 3002 згідно з УКТ ЗЕД.
29 січня 2010 року Київська регіональна митниця на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення форми «Р» № 12, яким згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Фармако» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 191074,36 грн., у тому числі: 181975,58 грн. - за основним платежем, 9098,78 грн. - за штрафними санкціями.
Вказане податкове повідомлення оскаржувалось позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення - без змін.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митним органом не доведена наявність об'єктивних підставі вважати, що на момент митного оформлення товарів мало місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи, зокрема, не встановлено притягнення до відповідальності посадових осіб митного органу, які здійснювали митне оформлення спірного товару, з урахуванням того, що позивачем були сплачені до бюджету усі необхідні обов'язкові платежі. Також, суд виходив з того, що по оспорюваних вантажних митних деклараціях між суб'єктом господарювання та митним органом не було протиріч щодо визначення коду товару УКТ ЗЕД, який був внесений позивачем до цих вантажних митних декларацій на підставі чинного свідоцтва про державну реєстрацію № 2851/2004 серії DС № 000609, виданого Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення Міністерства охорони здоров'я.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
У пункті 19 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наведено визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Відповідно до статті 265 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Абзацом 2 статті 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.
Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.
Разом з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час митного оформлення товарів згідно вказаних вище вантажних митних декларацій порушень в оформленні чи недостовірних відомостей у вантажних митних деклараціях митним органом встановлено не було.
Відповідно до підпункту 16 пункту 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при прийнятті вантажної митної декларації для оформлення здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року № 1497 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ввезення на митну територію, реалізація та застосування в Україні медичних виробів дозволяється тільки після їх державної реєстрації, крім випадків, визначених Міністерством охорони здоров'я у встановленому порядку.
При державній реєстрації медичних виробів видається свідоцтво про державну реєстрацію Міністерством охорони здоров'я України за формою згідно з додатком до Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року № 1497 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до якого на підставі висновку Торгово-промислової палати України вноситься код УКТ ЗЕД.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, коду товару на тест-системи для визначення вагітності у жінок BB-TEST ((Франція, виробник - «Laboratoire Innotech International») за УКТ ЗЕД 3822000000, який був внесений позивачем до вантажних митних декларацій на підставі чинного свідоцтва про державну реєстрацію № 2851/2004 серії DС № 000609, виданого Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення Міністерства охорони здоров'я, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин. Рішення про анулювання державної реєстрації або припинення дії вказаного свідоцтва не приймалися.
Згідно абзацу 1 статті 313 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Частиною 2 статті 78 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
Відповідно до частини 4 статті 86 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що якщо митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Київської регіональної митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна