19 березня 2015 року м. Київ В/800/1322/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Олексієнка М.М.,
суддів: Білуги С.В.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Стародуба О.П.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши заяву представника публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» (далі - ПАТ «Техмашремонт») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 4 грудня 2014 року, ухваленої за результатами розгляду справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до ПАТ «Техмашремонт» про стягнення заборгованості,
5 березня 2015 року представник ПАТ «Техмашремонт» у порядку статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 4 грудня 2014 року у справі №К/9991/61033/12 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додав судові рішення Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року (справа №К-31337/10), від 28 жовтня 2010 року (справа №К-23801/10), від 12 жовтня 2012 року (справа №К/9991/62327/12), від 20 березня 2014 року (справа №К/9991/9528/12), від 11 лютого 2014 року (справа №К/800/6861/14), від 4 вересня 2013 року (справа №К/9991/64388/12), від 27 лютого 2013 року (справа №К/9991/61358/12), від 20 жовтня 2014 року (справа №К/800/52804/14), від 29 грудня 2014 року (справа №К/800/67327/14), від 20 листопада 2013 року (справа №К/800/42493/13), від 8 жовтня 2012 року (справа №К/9991/61339/12), від 16 липня 2014 року (справа №К/800/38406/14), від 25 листопада 2014 року (справа №К/800/59990/14), в яких, на його думку, по іншому ніж в оскаржуваній постанові застосовано положення пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України знаходить підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України з урахуванням наступного.
Статтею 237 КАС України наведено перелік підстав для подання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, заяви про перегляд судових рішень в адміністративних справах Верховним Судом України.
Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права розуміється, зокрема, таке:
різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;
різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;
різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;
різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правих норм.
Доводи, викладені в заяві, дають підстав вважати, що судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосовані одні і ті ж самі норми права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Зокрема, в постанові від 04.12.2014 року, яка є предметом оскарження, касаційний суд, з посиланням на пункт 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, прийшов до висновку, що витрати на доставку і виплату пенсії особам, які були зайняті на роботах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та яким пенсію призначено за частиною першою статті 13 Закону № 1788-ХІІ до 1 січня 2004 року, покриваються підприємствами та організаціями.
При вирішенні вимоги про відшкодування витрат на доставку і виплату пенсії особам, яким вона призначена за Законом № 796-ХІІ, суд касаційної інстанції, застосовуючи положення статті 5 Закону № 1058-ІV, пункт 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» цього Закону, статтю 55 Закону № 796-ХІІ, вказав, що вимоги статті 55 Закону № 796-ХІІ на спірні правовідносини не розповсюджуються, а застосуванню підлягають норми Закону № 1058-ІV, тому зазначені витрати теж повинні відшкодовуватися підприємствами.
В той же час, в судовому рішенні Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року, касаційний суд, з посиланням на пункт 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, прийшов до висновку, що витрати на доставку і виплату пенсій, призначених особам до 1 січня 2004 року, які були зайняті на роботах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, покриваються підприємствами, установами, на яких вони працювали.
Витрати на виплату і доставку пенсії особам, які мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи та набули право на пенсію за Законом № 796-ХІІ та набули пенсійного віку - 55 років, не підлягають стягненню з підприємств, установ, а покриваються за рахунок бюджету.
Як убачається зі змісту судових рішень від 28 жовтня 2010 року (справа №К-23801/10), від 12 жовтня 2012 року (справа №К/9991/62327/12), від 20 березня 2014 року (справа №К/9991/9528/12), від 11 лютого 2014 року (справа №К/800/6861/14), від 4 вересня 2013 року (справа №К/9991/64388/12), від 27 лютого 2013 року (справа №К/9991/61358/12), від 20 жовтня 2014 року (справа №К/800/52804/14), від 29 грудня 2014 року (справа №К/800/67327/14), суд касаційної інстанції визначився в тому, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ, не відшкодовуються підприємствами до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, а також що підприємство, яке не є правонаступником підприємства на якому працювали робітники, не відшкодовує витрати на виплату і доставку пенсій цим працівникам.
Рішення Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2013 року (справа №К/800/42493/13) не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки спір по суті не вирішений, справа направлена на новий розгляд, тобто застосовувалося процесуальне право.
В судових рішеннях від 8 жовтня 2012 року (справа №К/9991/61339/12), від 16 липня 2014 року (справа №К/800/38406/14), від 25 листопада 2014 року (справа №К/800/59990/14) касаційний суд не висловлював іншої відмінної правової позиції.
Рішенням Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року (справа №К/800/62451/14) закрито касаційне провадження як помилково відкрите.
Керуючись статтями 235-240 КАС України, колегія суддів
Допустити до перегляду Верховним судом України справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до ПАТ «Техмашремонт» про стягнення заборгованості.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М.М. Олексієнко
С.В. Білуга
Ю.Й. Рецебуринський
О.П. Стародуб
Ю.К. Черпак