10.03.2015р. м. Київ К/800/39430/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області на постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року,
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом. року.
Постановою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2012 року на підставі ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та довідок Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 08-23/1410 від 09 липня 2012 року, № 08-23/1411 від 09 липня 2012 року, 08-23/1640 від 14 серпня 2012 року, 08-23/2027 від 29 жовтня 2012 року, 08-23/2269 від 28 листопада 2012 року та зобов'язано відповідача провести ОСОБА_4 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та довідок Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з 01 січня 2012 року, з урахуванням проведених виплат.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звільнений з посади судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 01 лютого 2007 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
30 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного утримання відповідно до нової системи оплати праці суддів згідно зі ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та на підставі довідок про заробітну плату, виданих Територіальним Управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 08-23/1410 та № 08-23/1411 від 09 липня 2012 року, 08-23/1640 від 14 серпня 2012 року, 08-23/2027 від 29 жовтня 2012 року, 08-23/2269 від 28 листопада 2012 року.
07 лютого 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області було відмовлено ОСОБА_4 у проведенні зазначеного перерахунку.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач згідно зі статтею 129 та частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Частина четверта статті 43 Закону України «Про статус суддів» втратила чинність з 01 січня 2011 року згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ.
Частиною 1 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок (частина 4 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлено окремого правила щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а в частині четвертій статті 138 цього Закону йдеться лише про те, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Аналіз наведених норм Закону, з урахуванням принципу єдності статусу суддів, дає підстави для висновку про те, що суддя у відставці має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з тим, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту статті 138 Закону «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина 5 статті 138 статті Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати судді щомісячного довічного грошового утримання у розмірі не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у разі зміни розміру грошового утримання суддів, органи Пенсійного фонду мають здійснювати відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці, а тому обчислення щомісячного довічного утримання позивача повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.Л. Іваненко
Судді: М.І. Мойсюк
В.В. Тракало