"19" березня 2015 р. м. Київ К/800/30176/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012
у справі №2-а-16019/09/0470
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську
про скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Дніпродзержинську) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2009 №0001701701/0/13840/л/17-3, №0001691701/0/13841/л/17-3, якими позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та прибутковий податок.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97 «Про податок на додану вартість», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13/92-ВР «Про прибутковий податок з громадян», пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 1, ст. 2, ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме: щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість де позивачем здійснено три порушення - збільшення суми податкового кредиту по ПДВ у третьому кварталі 2008 року; заниження податкового зобов'язання по ПДВ у 3 кварталі 2008 року; збільшення суми податкового кредиту по податку на додану вартість у третьому кварталі 2007 року. Також, позивач, який у 2008 році мав свідоцтво про застосування спрощеної системи оподаткування та відповідно був платником єдиного податку, у 3 кварталі 2008 року перевищив обсяг виручки понад 500 тис. грн. на 104888,17 грн., при цьому валові витрати за вказаний період складали 73543,11 грн. а тому повинен додатково сплати податок з доходів фізичних осіб у сумі 4701,76 грн., окрім того позивач продовжував працювати на спрощеній системі у IV кварталі 2008 року, незважаючи на отримання валового доходу за попередні періоди 2008 року понад 500 тис. грн., всупереч вимогам Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва».
По даним декларації (рядок 18) за 3 квартал 2007 року позивач відобразив по результатам звітного періоду суму податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 353,00 грн. По даним перевірки, сума податкового зобов'язання за 3 квартал 2007 року складає 2331,00 грн. В порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємцем було не сплачено податкове зобов'язання по декларації з ПДВ (рядок 18) за даний період у сумі 1978,00 грн., а саме: в податковій декларації з ПДВ за 3 квартал 2007 року по даним позивача сума податкового кредиту по ПДВ у графі 17 колонки Б декларації склала 12343,00 грн., за даними перевірки сума податкового кредиту склала 10365,00 грн. В ході проведення перевірки позивачем було двічі (в 2 кварталі 2007 року та в 3 кварталі 2007 року) внесено податкову накладну №8628 від 13.06.2007 до реєстру придбання товарів (робіт, послуг) виписану ВАТ «Дніпрометиз», на суму 11868,08 грн., в тому числі ПДВ -1978,01 грн., чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
По даним декларації (рядок 18) за 3 квартал 2008 року позивач відобразив по результатам звітного періоду суму податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 823,00 грн. По даним перевірки, сума податкового зобов'язання за 3 квартал 2008 року складає 13983,00 грн. В порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємцем було не сплачено податкове зобов'язання по декларації з ПДВ (рядок 18) за даний період у сумі 13160,00 грн., а саме: в податковій декларації з ПДВ за 3 квартал 2008 року по даним приватного підприємця сума податкового кредиту по ПДВ у графі 17 колонки Б декларації склала 26150,00 грн., за даними перевірки сума податкового кредиту склала 20204,00 грн. В ході проведення перевірки позивачем не було надано перевіряючим слідуючи податкові накладні внесені до реєстру придбання товарів (робіт, послуг) в 3 кварталі 2008 року: №4875 від 20.03.2008 виписану ВАТ «Дніпрометиз» на суму 9761,95 грн., в тому числі ПДВ -1626,99 грн., №5092 від 21.03.2008 виписану ВАТ «Дніпрометиз» на суму 16152,68 грн., в тому числі ПДВ - 2692,11 грн., №10851 від 14.07.2008 виписану ВАТ «Дніпрометиз», на суму 9762,88 грн., в тому числі ПДВ - 1627,15 грн., чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже позивачем було занижено податку на додану вартість у розмірі 15138,00 грн.
Стосовно визначення зобов'язання по прибутковому податку колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно зі ст. 5 даного Указу в разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Частиною 3 ст. 1 названого Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Тобто, при визначенні обсягу виручки від реалізації суб'єктом підприємницької діяльності товарів (робіт, послуг) напрямок отримання коштів на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта підприємницької діяльності до уваги не приймається.
Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку - фізичної особи у звітному податковому періоді.
Відповідно до ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Однак, зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
А відтак, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що за результатами діяльності, позивач перевищив обсяг виручки від реалізації товарів, робіт, послуг, однак не звернулась із відповідною заявою до податкового органу, чим порушила вимоги ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва».
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2010.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)Т.М. Шипуліна