19.03.2015р. м. Київ К/800/65727/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014
у справі №815/2714/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеські цифрові комунікації»
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеські цифрові комунікації» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Одеські цифрові комунікації») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2014 №0001122205 на суму 2433768,00 грн. та №0001132205 на суму 3272715,00 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої встановлено порушення п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) та ст. 42 Господарського кодексу України (далі п тексту - ГК України).
Наведені обставини послужили підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції погодився із твердженням відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
В акті перевірки зазначено, що позивач у перевіряємому періоді для здійснення господарської діяльності (надання послуг інтернету та телебачення) орендувало основні засоби - цифрові комунікаційні мережі у TOB «Медіа Технології 2000» та у TOB «Українські цифрові Комунікації». Цифровими комунікаційними мережами, що орендувались, користувались юридичні та фізичні особи, які сплачували абонплату через фінансові установи та різні платіжні системи, такі як: TOB «Ю Пі Сістем», TOB «Фінансова компанія ОМП», АТ «Імексбанк», ПАТКБ «Приватбанк», TOB «Амаксіка», ЗАТ «Сведбанк Інвест», TOB «Портмане», АКБ «Правексбанк», ТОВ «Фінайті», ПАТ «Райффайзенбанк Аваль», TOB «ФК Контрактовий Дім», TOB «ОСМП», з якими були укладені договори про прийом платежів.
До перевірки були надані договори: №ФК-86/11 від 29.07.2011 з TOB «Фінансова компанія ОМП», №012/10-ТПР від 06.10.2010 з АТ «Імексбанк», №599-СУ-КП від 21.10.2010 з ПАТКБ «Приватбанк», №90/04-61П від 23.04.2009 з ЗАТ «Сведбанк Інвест», №24/02-11 від 24.02.2011 з TOB «Портмане», №71/15908 від 06.04.2009 з АКБ «Правексбанк», №16/03/10-8 від 16.03.2010 з TOB «Фінайті», №09/03-03/2 від 09.03.2010 з ПАТ «Райффайзенбанк Аваль», №54-4 від 09.04.2010 з TOB «ФК Контрактовий Дім», №66-5/06/09 від 23.06.2009 з TOB «ОСМП».
На умовах договорів зазначені контрагенти здійснювали прийом платежів (абонплати) від юридичних та фізичних осіб на користь TOB «Одеські цифрові комунікації» та забезпечували перерахування прийнятих платежів на його розрахункові рахунки. TOB «Одеські цифрові комунікації» виплачувало винагороду в розмірах, передбачених договорами.
З матеріалів справи вибачається, що контролюючим органом до TOB «Одеські цифрові комунікації» надсилались запити від 13.03.2014 за №69/10/15-32-22-05; від 13.03.2014 за №71/10/15-32-2205; від 14.02.2014 за №78/10/15-32-22-05 з проханням надати реєстри абонентів, які оплачували послуги інтернету та телебачення через системи платежів TOB «Ю Пі Сістем», TOB «Фінансова компанія ОМП», АО «Імексбанк», ПАТКБ «Приватбанк», ЗАТ «Сведбанк Інвест» TOB «Амаксіка», ТОВ «Фінайті», ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» TOB «ФК Контрактовий Дім», АКБ «Правексбанк» та інших установ, що здійснювали приймання платежів - помісячно та надання інформації стосовно кількості абонентів та абонентської плати в розрізі абонентів помісячно, оборотно-сальдову відомість обліку орендованих основних засобів помісячно.
05.03.2014 було направлено запит вих. №62/10/15-32-22-05-07 з проханням надати перелік контрагентів (фізичних та юридичних осіб), абонентів, яким ТОВ «Одеські цифрові телекомунікації» надавало послуги із зазначенням адрес; надати пояснення щодо правомірності віднесення до витрат сум по взаємовідносинам з ТОВ «МЕДІА ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «Українські цифрові комунікації» та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства, технічну документацію по власним та орендованим основним засобам, з зазначенням їх розташування та яким чином використовуються у господарській діяльності.
На зазначені запити позивачем були надані відповіді, з яких вбачається, що база абонентів фізичних осіб, яким ТОВ «Одеські цифрові комунікації» надавало послуги в 2011-2012 роках, не ведеться, ідентифікацією абонентів являвся акцепт публічного договору, який виникає при авансовій оплаті та виданий абонентам номер використаного ними порта, нарахування за послуги ведеться по сумі отриманих грошових коштів на розрахунковий рахунок. Стовно договорів з ТОВ «МЕДІА ТЕХНОЛОГІЇ» позивач зазначив, що отримує в оренду цифрові кабельні мережі, за допомогою яких надається послуга кабельного телебачення та інтернету безпосередньо споживачам послуг, та надав копії договорів з додатками, актів виконаних робіт, податкові накладні по взаємовідносинам з контрагентами з надання власних основних засобів в оренду.
Відповідно пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 137.4 статті 137 ПК України встановлено, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон) визначено, що метою бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Даним Законом передбачено, що суб'єкт господарської діяльності самостійно визначає форму бухгалтерського обліку і технологію обробки облікової інформації на основі якої складається фінансова звітність, яка є підставою для сплати обов'язкових платежів.
Як вибачається з матеріалів справи, позивач в своїх поясненнях, наданих на запит відповідача від 13.03.2014 №69/10/15-32-22-05 повідомляв, що нарахування за послуги ведеться по сумі отриманих грошових коштів на розрахунковий рахунок.
Статтею 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п. 2.1 Наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 «Про ствердження «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (далі по тексту - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій формі, що фіксуються та підтверджують господарські операції. Господарськими операціями є факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Податковим кодексом України, а саме п. 44.1 ст. 44 передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визнані абзацом першим цього пункту.
Податковим кодексом передбачена пряма заборона формування показників податкової звітності на підставі документів, які не передбачені п. 44.1 ст. 44 ПК України.
Відповідно до Закону України «Про телекомунікації» абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг.
Законом та Положенням визначені чіткі критерії та ознаки документів, які відносяться до первинної документації, яка підтверджує здійснення господарських операцій. Списки абонентів із зазначенням сплачених коштів кожним з них не є первинною документацією, ведення даних реєстрів не є обов'язком, встановленим законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Одеські цифрові комунікації» надавало свої послуги на основі публічного договору, акцептом якого було внесення авансового платежу. Лише після внесення авансового платежу ТОВ «Одеські цифрові комунікації» починало надавати послуги. Фіксована сума платежу не встановлювалася.
З матеріалів справи також вбачається, що під час проведення перевірки відповідачем розраховано середню абонентську плату на основі реєстру платежів тільки по ТОВ «Ю Пі Сістем» за період з травня 2012 року по грудень 2012 року. За основу була взята кількість платежів за грудень 2012 року, тоді як юридичні та фізичні особи сплачували абонплату через фінансові установи на різні платіжні системи, такі як: TOB «Ю Пі Сістем», TOB «Фінансова компанія ОМП», АТ «Імексбанк», ПАТКБ «Приватбанк», TOB «Амаксіка», ЗАТ «Сведбанк Інвест», TOB «Портмане», АКБ «Правексбанк», ТОВ «Фінайті», ПАТ «Райффайзенбанк Аваль», TOB «ФК Контрактовий Дім», TOB «ОСМП», з якими були укладені договори про прийом платежів.
При цьому, абонентська плата відсутня, користувач послуги самостійно обирав суму платежу, тому протягом одного місяця могло бути декілька платежів з різною сумою за користування одним і тим самим портом.
Отже, відповідачем під час розрахунку середньої абонентської плати неправомірно було взято дані тільки по ТОВ «Ю Пі Сістем», а не по всім фінансовими установам з якими були укладені договори про прийом платежів, а тому відповідно і сума оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є обґрунтованою.
Крім того, на підтвердження неправомірності та необґрунтованості розрахунків податковою службою кількості портів, за якими була здійснена оплата у грудні 2012 року, позивачем були надані зведені таблиці та витяжки з реєстрів портів, які надавалися під час податкової перевірки.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)Т.М. Шипуліна