"12" березня 2015 р. м. Київ К/800/35745/13
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просив: визнати протиправними бездіяльність Чернігівської обласної державної адміністрації у зв'язку з тим, що заяви про встановлення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи дітям учасника ліквідації аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тривалий час до комісії не подавались і не були розглянуті згідно законодавства України; визнати протиправними дії Чернігівської обласної державної адміністрації в особі комісії із встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації стосовно відмови у наданні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи дітям учасника ліквідації аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської обласної державної адміністрації в особі комісії із встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації, оформлене протоколами №15 від 06.08.2008 року та №18 від 18.06.2009 року, в яких відмовлено у встановленні статусу дітей потерпілих від Чорнобильської катастрофи дітям учасника ліквідації аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської обласної державної адміністрації в особі комісії із встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації оформлене протоколом №5 від 02.04.2010 року, в яких відмовлено у розгляді заяви ОСОБА_1 щодо надання статусу дітей потерпілих від Чорнобильської катастрофи дітям учасника ліквідації на ЧАЕС ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до наступного судового рішення; визнати протиправними бездіяльність Чернігівської обласної державної адміністрації у зв'язку з неповідомленням про час і місце засідання комісії і не надсилання копій рішень від 06.08.2009 року та від 02.04.2010 року комісії із встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласної державної адміністрації; зобов'язати Чернігівську обласну державну адміністрацію в особі комісії із встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації вжити заходи щодо належного розгляду та прийняття рішення стосовно встановлення статусу дітей потерпілих від Чорнобильської катастрофи дітям учасника ліквідації аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 06.08.2008 року; зобов'язати Чернігівську обласну державну адміністрацію видати посвідчення встановленого зразка - потерпілих від Чорнобильської катастрофи дітям учасника ліквідації аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 06.08.2008 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.08.2007 року позивач набув статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3), а з 05.03.2009 року отримав категорію 1 та відповідні посвідчення. У 2007-2008 роках він неодноразово звертався до Чернігівської обласної державної адміністрації з заявами про встановлення статусу дитини потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи своїм неповнолітнім дітям згідно пункту 5 статті 27 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", однак, всупереч положенням вказаного закону та обставинам, встановленим рішенням суду, комісія з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації в установленому положенням порядку документів не приймала та питання про встановлення статусу на своєму засіданні не розглядала, а відтак жодного рішення по даному питанню не виносила, чим грубо порушено норми пункту 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 51 від 20.01.1997 року, пунктів 3, 4 Розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації №220 від 18.05.2006 року "Про затвердження Положення про Комісію з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації".
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач у 1983-1986 роках та 1988-1989 роках брав безпосередню участь у регламентних роботах по обслуговуванню ядерних боєприпасів, їх зберіганню і транспортуванню для відповідних випробувань і навчань.
07 серпня 2007 року Комісією зі встановлення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації було прийняте рішення про видачу позивачу посвідчення категорії 3 відповідно до Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 року №674.
Після встановлення групи інвалідності позивачу рішенням Комісії 05.03.2009 року визначено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видано посвідчення.
У 2007-2008 роках позивач звертався до Чернігівської обласної державної адміністрації з заявами про встановлення статусу дитини потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи його неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з пунктом 5 статті 27 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", в чому йому було відмовлено з посиланням на те, що діти, батьки яких віднесені до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, ядерних випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї правових підстав для віднесення до категорій дітей, постраждалих від Чорнобильської катастрофи не мають.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до приписів Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у дітей позивача відсутнє право на отримання статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статей 9, 10 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до частини четвертої статті 14 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно приписів пунктів 2, 4 Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 року №674, до категорії 3 належать особи, які складали ядерні заряди і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї, а також ті, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час випробувань (якщо їх не віднесено до категорії 1).
Особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії на підставі довідки, що підтверджує їх участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, виданої відповідно військовою частиною або Центральним військовим архівом Співдружності Незалежних Держав.
Статтею 65 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не брав безпосередньої участі у ліквідації аварії на ЧАЕС та її наслідків, а також не зазнав радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи, так як він визнаний судом таким, що здійснював регламентні роботи по обслуговуванню ядерних боєприпасів, їх зберіганню і транспортуванню для відповідних випробувань і навчань, у зв'язку з чим йому було видано посвідчення згідно Порядку.
Разом з тим, системний аналіз наведених норма дає підстави стверджувати, що позивач, як особа, якій рішенням Комісії від 07.08.2007 року було видано посвідчення категорії 3, а рішенням від 05.03.2009 року визначено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має право на пільги, що передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пункт 5 статті 27 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фактично визначає, що за умови віднесення особи до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або наявності у них права на таке віднесення, неповнолітні діти такої особи відносяться до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Жодних обмежень щодо цього ні Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ні Порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 року №674, не містять.
Разом з тим, приймаючи рішення суди попередніх інстанцій не встановили, чи були діти позивача на момент його звернення до відповідачів неповнолітні або народилися після 26.04.1986 року.
Крім того, як зазначено вище, позивач серед іншого просив: визнати протиправними бездіяльність Чернігівської обласної державної адміністрації у зв'язку з тим, що заяви про встановлення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи тривалий час до комісії не подавались і не були розглянуті згідно законодавства України; визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської обласної державної адміністрації в особі комісії із встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації, оформлене протоколами №15 від 06.08.2008 року та №18 від 18.06.2009 року, в яких відмовлено у встановленні статусу дітей потерпілих від Чорнобильської катастрофи дітям учасника ліквідації аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської обласної державної адміністрації в особі комісії із встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації оформлене протоколом №5 від 02.04.2010 року, в яких відмовлено у розгляді заяви ОСОБА_1 щодо надання статусу дітей потерпілих від Чорнобильської катастрофи дітям учасника ліквідації на ЧАЕС ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до наступного судового рішення; визнати протиправними бездіяльність Чернігівської обласної державної адміністрації у зв'язку з неповідомленням про час і місце засідання комісії і не надсилання копій рішень від 06.08.2009 року та від 02.04.2010 року комісії із встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласної державної адміністрації.
В той же час, судами попередніх інстанцій не встановлено дійсність порушення Чернігівською обласною державною адміністрацією строків подання заяви про встановлення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи до комісії, обставин прийняття рішень Чернігівської обласної державної адміністрації в особі комісії із встановлення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації, що оформлені протоколами №15 від 06.08.2008 року, №18 від 18.06.2009 року, №5 від 02.04.2010 року, так само як і не встановлений сам факт прийняття таких рішень.
Вказане позбавляє суд касаційної інстанції можливості надати повну правову оцінку обставинам, а відтак наведені питання підлягають дослідженню при новому розгляді справи.
За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: