19 березня 2015 року м. Київ К/800/49001/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Шведа Е.Ю.,
суддів Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі № 806/2375/14
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2
до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України
про скасування рішення
Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці Міндоходів, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2014/300205/2 від 27 березня 2014 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 101060000/2014/00230 від 27 березня 2014 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позов задоволено, скасовано спірні рішення.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що документи подані декларантом не дозволяють визначити ціну товару, а саме: в інвойсі № С201401011 від 16 січня 2014 року не зазначено умови поставки, хоча в додатку № 1 від 10 січня 2014 року до контракту № API22592 від 10 січня 2014 року зазначено умови поставки FOB Dalian China.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судами встановлено такі обставини. 10 січня 2014 року між Компанією «Aprowin Indastry Co. Limited» (Китай) (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) укладено контракт № АРІ22592, за яким продавець зобов'язаний відвантажити товар і передати право власності покупцю. У свою чергу покупець зобов'язаний оплатити і прийняти товар на умовах контракту.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 вказаного контракту під товаром мається на увазі: екіпірування, взуття, аксесуари, обладнання, обладунки, приладдя та матеріали в асортименті, у номенклатурі, кількості, за цінами і в терміни, указані в специфікаціях на кожну поставку товару, що є невід'ємною частиною цього контракту. Згідно з п.п. 2.1. п. 2 контракту ціни встановлюються згідно Інкотермс 2010.
Згідно з п.п. 4.2 п. 4 контракту загальна вартість товарів на окрему поставку вказані у відповідному додатку до контракту.
З метою митного оформлення товару «Тхеквондо мат, інвентар та обладнання для занять бойовим мистецтвом, спортивна сумка для Тхеквондо» ФОП ОСОБА_2 подав до Житомирської митниці Міндоходів митну декларацію № 10160000/2014/003805 від 27 березня 2014 року, в якій митна вартість товару визначена позивачем за основним методом та складає 4454,47 USD, за курсом НБУ 10,6721 - 47538,54 грн. та наступні документи:
декларацію митної вартості;
зовнішньоекономічний договір від 10 січня 2014 року № API22592;
додаток № 1 від 10 січня 2014 року до зовнішньоекономічного договору;
інвойс від 16 січня 2014 року № С201401011;
рахунок по оплаті транспортних послуг від 26 березня 2014 року № 437.
Відповідачем, за результатами проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару за МД № 10160000/2014/003805 від 27 березня 2014 року встановлено, що документи подані для митного оформлення містять розбіжності, а саме: в інвойсі № С201401011 від 16 січня 2014 року не зазначено умови поставки, хоча в додатку № 1 від 10 січня 2014 року до контракту № API22592 зазначено умови поставки FOB Dalian China.
У зв'язку з наведеним електронним листом від 27 березня 2014 року відповідачем запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, а саме:
- виписки з бухгалтерської документації;
- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями.
Оскільки позивач відмовився надати додаткові документи, митним органом скориговано митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2014/300205/2 від 27 березня 2014 року, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення на рівні 6085,50 USD, вказавши про неможливість застосування попередніх методів.
Вказане рішення мотивоване тим, що вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи, зазначені в ст. 53 МК України податі для митного оформлення, містять розбіжності, а саме: в інвойсі № С201401011 від 16 січня 2014 року не зазначено умови поставки, хоча в додатку № 1 від 10 січня 2014 року до контракту № API22592 зазначено умови поставки FOB Dalian China, що не дає можливості перевірити числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.
Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 101060000/2014/00230 від 27 березня 2014 року.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача були в наявності всі документи для визначення митної вартості товарів, які імпортуються, за ціною договору.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо доводів касаційної скарги стосовно відсутності в інвойсі № С201401011 від 16 січня 2014 року відомостей про умови поставки, хоча в додатку № 1 від 10 січня 2014 року до контракту № API22592 зазначено умови поставки FOB Dalian China, суд касаційної інстанції зауважує, що жодним чинним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок декларанта зазначати (дублювати) в інвойсі такі відомості, як умови поставки товару в той час як такі відомості вказані позивачем в іншому документі. Зазначення позивачем умов поставки товару в додатку № 1 від 10 січня 2014 року, який є невід'ємною частиною контракту № API22592, та який подавався митному органу разом з іншими документами для митного оформлення товару, дозволяє митному органу перевірити числові значення складових митної вартості товару, що спростовує відповідні доводи відповідача.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: