05.03.2015р. м. Київ К/800/14078/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про перерахунок пенсії, -
У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача і зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, проживає на території радіоактивного забруднення та отримує підвищення до пенсії і додаткову пенсію, передбачені ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), але в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 39 Закону № 796-XII громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Згідно із ст. 51 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Водночас суми, з яких позивачу здійснювався розрахунок передбачених Законом № 796-XII виплат, визначалися згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Цими постановами всупереч Закону №796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину, кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати або пенсії, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри доплат в твердій грошовій сумі та у розмірах до прожиткового мінімуму.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплат до пенсії і додаткової пенсії застосуванню підлягають саме статті 39, 51 Закону №796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 та від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки ці вимоги підтверджені встановленими обставинами справи і наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і: В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман