"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/2218/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого суддіМалиніна В.В.,
суддів Мойсюка М.І., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -
Управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 про стягнення надмірно виплачених сум пенсії в розмірі 24598 грн. 73 коп.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року, в задоволені позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Управління Пенсійного фонду України у Деражнянському районі Хмельницької області 24598 грн. 73 коп. надмірно виплачених сум пенсії.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 15.07.2008 року ОСОБА_4 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі із заявою про призначення пенсії за віком. Зазначена заява була задоволена та призначено їй пенсію за віком з 27.05.2008 року.
Згідно з актом зустрічної перевірки достовірності наданих документів про стаж і заробіну плату для призначення пенсії від 16.03.2012 року, проведеної Управлінням Пенсійного фонду України в Деражнянському районі, при перевірці відомостей по заробітній платі і довідки №180 (виданої Деражнянським районним споживчим товариством Хмельницької області про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року.), виявлені недостовірні дані в частині зазначення сум заробітної плати для призначення пенсії, які вказані в акті зустрічної перевірки, засвідченні протоколом. Розбіжність становить 24598 грн. 73 коп.
Враховуючи, що надмірна сума пенсії була виплачена відповідачу внаслідок його зловживань, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що Пенсійним фондом не доведено, а матеріалами справи спростовується твердження останнього, що надмірна виплата пенсії мала місце саме внаслідок зловживань з боку відповідача, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_4 працювала бухгалтером у період, який зазначений у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії, а тому не могла не знати про фактичний розмір своєї заробітної плати та свідомо подала недостовірні документи для призначення пенсії. Крім того, відповідач мала відповідну освіту, досвід роботи, працювала на посадах бухгалтера, начальника ГВП «Кооператор» і сама неодноразово видавала довідки про нараховану заробітну плату іншим особам, а відтак була обізнана про недостовірність довідки про заробіток, яку надала управлінню Пенсійного фонду України в Деражнянському районі для призначення пенсії, при цьому, що сума зазначена позивачем вдвічі, а то і втричі перевищувала фактичний розмір заробітної плати ОСОБА_4 Зазначене вказує на відповідні зловживання з боку відповідача.
З такими висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як встановлено частиною другою статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як передбачено частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Положення статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не передбачають норм, які б надавали органам пенсійного фонду право звертатись із позовом про стягнення з громадянина сум надміру виплачених пенсій до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За вказаного, з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 18 червня 2013 року №№ 21-204а13, 21-124а13, слід дійти висновку, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно частини другої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Як встановлено частиною другою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.
За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: М.І. Мойсюк
В.В. Швець