18 березня 2015 року м. Київ К/9991/30228/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Пилипчук Н.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012
у справі № 2а-16188/11/2070
за позовом публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" (далі - Товариство)
до Інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 № 0010212340 з тих мотивів, що реальність виконання поставок товару позивачеві у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Трейд ЛТД» (далі - ТОВ «СК «Трейд ЛТД») підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.
Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та повністю відмовити у позові.
Зокрема, скаржник зазначає, що суди безпідставно підтримали правову позицію позивача у справі, позаяк спірні операції не були опосередковані фактичним виконанням, а Товариством подано формальні документи, що не відповідають реальним фактам господарської діяльності.
Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій і просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Інспекції з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, відповідачем було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Товариства з питань правильності обчислення та нарахування ПДВ за операціями з ТОВ «СК «Трейд ЛТД» за липень 2011 року, оформлену актом від 31.10.2011 № 2418/234/05422384. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення з ПДВ у розмірі 341 776 грн. із застосуванням 85444 грн. штрафних санкцій.
Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів (бітуму, мінерального порошку, модифікатора бітуму) у названого контрагента з огляду на непідтвердженість реального виконання цих операцій у ході здійснення заходів із зустрічного податкового контролю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій між позивачем та спірним постачальником, суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 25.04.2011 № 25/4 ТОВ «СК «Трейд ЛТД» (продавець) поставив позивачеві (покупець) будівельні матеріали (бітум, модифікатор бітума, мінеральний порошок).
Виконання операцій оформлено складенням податкових накладних, видаткових накладних; перевезення товару у процесі його поставки здійснювалося позивачем на умовах самовивозу, що засвідчено товарно-транспортними накладними, шляховими листами; на підтвердження сертифікації придбаної продукції позивачем подано паспорти, сертифікати відповідності.
Придбану продукцію було використано позивачем у господарській діяльності для виробництва бетону, що підтверджується, зокрема, актами заготівлі та переробки матеріалу.
На підставі цього, з огляду на існуючу в податковому праві презумпцію реальності господарської операції та достовірності поданих платником первинних документів (доки вказані факти не спростовано податковим органом в установленому порядку) суди дійшли об'єктивного висновку про реальність виконання цих операцій та їх відображення у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належних документів первинного обліку.
Інспекцією, в свою чергу, не подано жодних доказів на підтвердження зворотного. Так, з акта перевірки не вбачається, які саме факти, виявлені під час зустрічної перевірки контрагента, слугували підставою для висновку Інспекції про фіктивність розглядуваних операцій, про схемний характер правовідносин позивача та ТОВ «СК «Трейд-ЛТД».
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно визнали протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення.
З огляду на відповідність висновків судів по суті спору вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухвалених у справі судових актів, підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-16188/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
Н.Г. Пилипчук