16 березня 2015 року м. Київ В/800/1179/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Юрченко В.П. - головуючого,
Борисенко І.В., Вербицької О.В., Загороднього А.Ф., Муравйова О.В.,
розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі № 2а-10492/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби відхилено, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року залишено без змін.
Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2011 року у справі № 10/362 (Вх. № К-55707/09) та від 14 січня 2014 року у справі № 2а-11809/12/2670 (Вх. № К/800/16035/13).
Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.
Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України").
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року у справі № 2а-11809/12/2670 (Вх. № К/800/16035/13), оскільки зазначене судове рішення не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчить про різні обставини справ, за наслідками оцінки яких суд дійшов різних правових висновків.
Крім того, слід зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2011 року у справі № 10/362 (Вх. № К-55707/09), на яку посилається заявник, як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, не було розв'язано заявлений сторонами спір по суті, адже справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність факту неповноти встановлення обставин справи, а відтак, вказане рішення не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.
Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити в допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року за заявою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № 2а-10492/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В.П. Юрченко
Судді: І.В. Борисенко
О.В. Вербицька
А.Ф. Загородній
О.В. Муравйов