17 березня 2015 року м. Київ К/800/62726/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р.
у справі № 813/7113/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт»
до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт» (далі - позивач, ТОВ «Укрпромсвіт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000832210 від 16 вересня 2013 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Сихівському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року, за результатами якої 02 вересня 2013 року складено акт перевірки №150/22 - 10/32800294.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.138.4 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 500 021,00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року №0000832210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 750 032 гривні, у тому числі 500 021 грн. за основним платежем та 250 011 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 січня 2012 року позивачем, як покупцем, укладено договір купівлі - продажу №2 із ТОВ ПТП «Укрпрогрес», як продавцем, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього у термін, визначений п. 3 цього договору.
Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими та податковими накладними. Оплата за отримані товарно - матеріальні цінності проведено позивачем у повному обсязі згідно з виписками банку по особовому рахунку ТОВ «Укрпромсвіт». Отримані від контрагента товарно - матеріальні цінності оформлені на склад позивача.
Також судами встановлено, що згідно штатного розпису, у позивача є в наявності персонал для здійснення господарської діяльності, у тому числі і для здійснення розвантажувально - навантажувальних робіт. Отримані від ТОВ ПТП «Укрпрогрес» товарно - матеріальні цінності зберігались у приміщенні складу, яке позивач орендує у ВАТ «Львівський завод комунального устаткування» на підставі договору №17 - ор 12 на оренду приміщень від 28 грудня 2011 року, що підтверджено актами здачі - прийняття робіт, виписками з банку про оплату послуг з оренди.
Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ ПТП «Укрпрогрес», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.
Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов