17 березня 2015 року м. Київ К/800/56576/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р.
у справі № 2а-4356/11/1370
за позовом Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго»
до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Комунальне підприємство «Дрогобичтеплоенерго» (далі - позивач, КП «Дрогобичтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі - відповідач, ДПІ у Дрогобицькому районі) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області № 0000402301 від 01.04.2011 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Дрогобицька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Крім того, скаржником подано клопотанням про заміну Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області її правонаступником - Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Перевіривши доводи скаржника, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Дрогобичтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2011 року № 168/23-1/05445563.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 3.1.1. п. 3.1, п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п. 7.4 ст. 7, п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за 2009 рік в сумі 510423,00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402301 від 01.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 638029,00 грн., у тому числі за основним платежем - 510423,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 127606,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Дрогобичтеплоенерго» за період, який підлягав перевірці, отримувало субвенції з державного бюджету на покриття різниці в тарифах на теплову енергію за 1998 р. та 2008 р. у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам для населення, затверджених органами місцевого самоврядування, які призначено для погашення заборгованості за газ та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за газ попередніх періодів.
Також судами встановлено, що позивачем було проведено розрахунки на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 193: № 424/193 від 19.08.2009 р.; № 820/193 від 17.11.2009р.; № 823/193 від 17.11.2009р.; № 825/193 від 17.11.2009 р.; № 819/193 від 17.11.2009 р.; № 1177/193 від 22.12.2009 р., № 1185/193 від 22.12.2009 р.; № 423/193 від 19.08.2009 р.
Отримані кошти згідно платіжних доручень № № 1769, 1768 від 28.12.2009 р., № 1191 від 17.09.2009 р., № 1336 від 14.10.2009 р., були перераховані ДК «Газ України» за отриманий природний газ в 2009 році.
Згідно зі ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених п. 41 ст. 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 №510 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року».
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193 затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з вимогами пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робот, послуг) на митній території України, а тому поставка підприємством платником податку теплової енергії за регульованим тарифом є оподатковуваною операцією.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що отримані позивачем субвенції призначені для покриття збитків підприємств у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості проданих послуг.
Перерахування бюджетних субвенцій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила держава, а тому ці субвенції не є продажем товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф, а одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.
Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Замінити Державну податкову інспекцію у Дрогобицькому районі Львівської області на Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.
2.Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
3.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р. залишити без змін.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов