15 січня 2015 року м. Київ К/9991/37906/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Блажівської Н.Є., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-8970/10/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд"
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення - рішення від 28.09.2010 № 0021901502/0, якими позивачу за наслідками невиїзної (камеральної) перевірки Державною податковою інспекцією зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 70 378,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані процедурними порушеннями з боку відповідача щодо проведення перевірки.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.
Не погодившись з висновками судів, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення по відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, фактичною підставою для прийняття державним податковим органом оспорюваного податкового - повідомлення стали висновки документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ Товариства, викладені у акті від 08.09.2010, про завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ наступних податкових періодах по податковій декларації за липень 2010 року у розмірі 70 378,00 грн. При цьому обставиною, яка стала підставою для такого висновку, було те, що Товариством на запит державного податкового органу, оформленим листом від 27.08.2010, не надано первинні документи, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, та реєстри отриманих та виданих податкових накладних для проведення документальної невиїзної перевірки.
Так, відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Вказана норма продубльована і уточнена в абзаці третьому п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), який визначає документальну невиїзну перевірку як перевірку, що проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання.
У разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, та якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, податковий орган, який згідно ст. 19 Конституції України як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України, має право на проведення позапланової виїзної перевірки у відповідності до вимог п. 3) ч. 6 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".
Згідно п. 4.5 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 30.12.2009 № 742, у разі неотримання пояснень, передбачених п. 4.2 Методичних рекомендацій, протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ (отримувачем) працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів, передбачених п. 6.2 розділу VI Методичних рекомендацій.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що невиїзна документальна перевірка позивача щодо достовірності нарахування платником податків бюджетного відшкодування ПДВ проводилася на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, і у органу державної податкової служби з 20.10.2009 відсутнє законодавчо визначене право вимагати зазначені у листі від 27.08.2010 документи, оскільки п. 3.1 Методичних рекомендацій, яким було передбачено таке право, діяв у відповідній редакції до 20.10.2009. Водночас, у разі наявності достатніх підстав вважати здійснення розрахунку суми бюджетного відшкодування з порушенням норм податкового законодавства податковий орган згідно п. 3.11 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 № 350 (у редакції наказу ДПА України від 20.10.2009 № 568), має право протягом 30 днів провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника, або діяти відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 30.12.2009 № 742, що відповідачем зроблено не було. Також судом враховано, що позивач у визначений законодавством термін до органу державної податкової служби надав витребовувані копії первинних документів. Зокрема, на запит державного податкового органу від 27.08.2010 про витребування копій первинних документів, який було направлено позивачу лише 01.09.2010 та отримано останнім 02.09.2010, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальний чек та штамп поштового відділення на конверті у якому відправлено лист від 27.08.2010 (а.с. 53, 54), позивач 09.09.2010 (згідно штампу вхідної кореспонденції державного податкового органу) надав відповідні пояснення та копії первинних документів (а.с. 15).
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що податковий орган при проведенні документальної (камеральної) перевірки діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, що свідчить про протиправність податкового повідомлення - рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-8970/10/1070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Н.Є. Блажівська
А.О. Рибченко