"11" березня 2015 р. м.Київ К/800/21749/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю представників:
позивача - Богоноса А.В.,
відповідача - Дацької Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» до Державної екологічної інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування припису,-
У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Київській області, в якому просило визнати протиправними дії та скасувати припис відповідача від 14 лютого 2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного припису, недоведеність встановлених відповідачем порушень.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, вимоги позивача задоволено частково; визнано протиправним та скасовано пункти 2, 4, 5, 6 припису Державної екологічної інспекції в Київській області від 14 лютого 2012 року; у решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Державна екологічна інспекція у Київській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуваний припис винесено згідно чинного природоохоронного законодавства.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2012 року, відповідно до ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» та на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Київській області від 14 лютого 2012 року №55, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Київській області Меджидовим Д.А. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» за адресою: Київська область, м.Боярка, вул.Магістральна,11а. За результатами перевірки 14 лютого 2012 року складено акт, відповідно до якого перевіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик» ТОВ «Газовик» орендує у ТОВ «Сеал-ЛТД» комплекс нежитлових приміщень, до складу об'єкту оренди входять: автомобільна газова заправна станція загальною площею 220,00 м.кв, адміністративна-виробнича будівля загальною площею 366,70 м.кв. Основним предметом діяльності ТОВ «Газовик» є надання автозаправних та інших авто послуг, виконання робіт, пов'язаних з автозаправними послугами, надання послуг по переобладнанню легкових та вантажних автомобілів для роботи на скрапленому та стиснутому газі; реалізація скрапленого газу; технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 21 лютого 2007 року №3222410300-4 з терміном дії по 21 лютого 2012 року. В зв'язку із закінченням терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 21 лютого 2007 року №3222410300-4 та відповідно до ст.ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємству необхідно отримати новий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. На підприємстві утворюються наступні відходи: люмінесцентні лампи, папір, промащений пісок, шлам з очисних споруд стічних стоків. Дозвіл та ліміти на утворення та розміщення відходів відсутні. Відсутність дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів є порушенням ст.ст.17, 32, 33 Закону України «Про відходи».
На підставі акту перевірки 14 лютого 2012 року Державною екологічною інспекцією у Київській області винесено припис, яким позивачу приписано:
- п.1 - на підставі приписів розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків; копію наказу та плану організаційно-технічних заходів надати до Державної екологічної інспекції в Київській області;
- п.2 - дотримуватись вимог природоохоронного законодавства;
- п.3 - розробити та надати до Державної екологічної інспекції в Київській області дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря:
- п.4 - надати до Державної екологічної інспекції в Київській області дозвіл на ліміти на утворення та розміщення відходів 2012 року;
- п.5 - надати до державної екологічної інспекції в Київській області журнал первинного обліку відходів згідно затвердженої форми;
- п.6 - утримувати територію в належному стані.
Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно ч.2 п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п.3 Положення основними завданнями Держекоінспекції України є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.
Згідно п.п.5 п.6 Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.
Відповідно до п.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Частиною 8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначаються Законом України «Про відходи».
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема: на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку (п.«г»); здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації (п.«є»); не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах (п.«з»); здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів (п.«и»); призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами (п.«й»); виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами (п.«т»).
Як встановлено п.«а» ч.1 ст.32 Закону України «Про відходи», з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється, зокрема, провадити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення); на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів; зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
У зв'язку з виявленням відповідачем в ході проведеної перевірки утворення на території підприємства позивача відходів люмінесцентних ламп, паперу, промащеного піску, шламу з очисних споруд стічних стоків, та відсутності дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів, державною екологічною інспекцією обґрунтовано приписано надати докази отримання відповідних дозволу та лімітів, журнал первинного обліку відходів.
Що стосується посилання судів попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог щодо скасування п.п.4 та 5 припису на норми п.п.8, 10 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218, то відповідно до п.8 цього Порядку звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.
Побутовими відходами, згідно ст.1 Закону України «Про відходи», є відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.
Виявлені на території позивача відходи не є побутовими, тому висновки судів про звільнення позивача від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів з посиланням на укладення позивачем договору на надання послуг із вивезення твердих побутових відходів є безпідставними. Також, не включення позивача райдержадміністрацією до списку підприємств - власників відходів не може слугувати підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов'язку щодо отримання лімітів та ведення обліку відходів, що утворюються та розміщуються.
Також колегія суддів вважає невірними висновки судів попередніх інстанцій в частині скасування пунктів 2 та 6 припису.
В ході перевірки Державною екологічною інспекцією встановлено порушення позивачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у зв'язку з чим приписи щодо дотримання підприємством вимог природоохоронного законодавства та утримання території в належному стані, направлені на усунення та недопущення вподальшому вказаних порушень, відповідають визначеним законом компетенції та повноваженням відповідача щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, охорони атмосферного повітря, поводженням з відходами та є правомірними.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Як встановлено ч.5 ст.12 вказаного Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
У зв'язку із закінченням на момент перевірки терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 21 лютого 2007 року №3222410300-4, вимоги відповідача у п.3 припису щодо отримання позивачем нового дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та надання до Інспекції відповідних доказів є обґрунтованими та правомірними.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний припис винесений відповідачем у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для його скасування не вбачається.
Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову щодо скасування п.п.2, 4, 5, 6 припису, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові у вказаній частині необхідно також відмовити з підстав його необґрунтованості. Касаційна скарга Державної екологічної інспекції у Київській області підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень в частині задоволення позову порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. В частині відмови у задоволенні решти позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій є вірними та підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Київській області задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року в частині задоволення позову скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» в цій частині відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді