"15" січня 2015 р. м. Київ К/9991/54361/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Блажівської Н.Є., Рибченка А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі № 2а-3768/10/2170
за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення фінансових санкцій, -
У липні 2010 року Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом про стягнення з Підприємця суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 600,00 грн., що були застосовані до господарюючого суб'єкта за порушення за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Постановою суду першої інстанції у позові відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, а позовні вимоги державної податкової інспекції задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Підприємець подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.
З урахуванням позиції Верховного Суд України, викладеної у постанові від 10.07.2012 у справі № 21-147а12, суть спірних правовідносин у справах даної категорії полягає у встановленні законності або незаконності рішення контролюючого органу, що є тією підставою для задоволення чи відмови у позові про стягнення санкцій, встановлених у таких рішеннях.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою визначення фінансових санкцій, про стягнення яких у цій справі заявлено позовні вимоги, була перевірка господарської одиниці (магазину) Підприємця, у ході якої фахівцями контролюючого органу встановлено порушення останнім п. 12 ст. 3 від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР), що полягало у порушені встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Вказані порушення зафіксовано у акті від 12.08.2009, на підставі якого державним податковим органом ухвалено рішення від 05.10.2009 № 0010892307, яким Підприємцю визначено фінансові санкції у сумі 5 600,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням встановленої обставини про те, що Підприємець як платник єдиного податку, що підтверджено наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік, здійснювати облік товарів не зобов'язаний, тому позовні вимоги державного податкового органу про стягнення таких фінансових санкцій є безпідставними.
Висновки суду апеляційної інстанції щодо помилкової позиції суду першої інстанції вмотивовані тим, що відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій від 05.10.2009 № 0010892307, яке було отримано ним 27.10.2009, в судовому порядку не оскаржено, відтак, враховуючи п. 8 Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби № 110, згідно якого Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними та цільовими фондами" розповсюджується щодо штрафних (фінансових) санкцій, які встановлюються нормативно-правовими актами, контроль за виконанням вимог яких покладено на органи державної податкової служби, в частині процедури узгодження належних до сплати штрафних (фінансових) санкцій, порядку виписки та вручення податкового повідомлення, а також несплату фінансових санкцій Підприємцем у добровільному порядку, вимоги державного податкового органу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що фізичні особи - підприємці, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не зобов'язані вести облік товарних запасів, натомість фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
Таким чином, встановивши незаконність рішення контролюючого органу про застосування до Підприємця фінансових санкцій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позову про стягнення санкцій, встановлених у такому рішенні.
Оскільки судом першої інстанції з достатньою повнотою з'ясовано фактичні обставини справи і до них правильно застосовано норми матеріального права, апеляційний суд, внаслідок помилкового тлумачення, неправильно застосував норми матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а судове рішення першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі № 2а-3768/10/2170 скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.10.2010.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Н.Є. Блажівська
А.О. Рибченко