10 березня 2015 року м. Київ К/800/33426/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Гончаренка Сергія Миколайовича на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинною та скасування вимоги від 26.11.2012 року № Ю11,
У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинною та скасування вимоги від 26.11.2012 року № Ю11.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2013 року у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2013 року - без змін.
У касаційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Гончаренко С.М., не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Гончаренка С.М. задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» з питань дотримання законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 14.08.2007 року по 30.11.2009 року, оформленої актом від 24.12.2009 року № 2219, встановлено порушення позивачем пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в результаті чого позивачу донараховано страхових внесків за 2009р. на загальну суму 278361,79 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва були сформовані та направлені позивачу вимоги про сплату боргу від 01.02.2011 року № Ю-206у на суму 247740,31 грн. та від 23.05.2011 року на суму 9,73 грн. Дані вимоги були скасовані постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 року, у справі №2а-7157/11/2670 з мотивів того, що пенсійним органом не було своєчасно надіслано Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» мотивоване рішення у відповідь на його заяву про узгодження даної вимоги, у зв'язку з чим заява вважається задоволена.
26.11.2012 року управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва винесло позивачу вимогу № Ю-11 про сплату боргу зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 247750,04 грн., який обліковується станом на 26.11.2012 року.
05.12.2012 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про узгодження вимоги про сплату боргу від 26.11.2012 року № Ю-11.
Рішенням управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 20.12.2012 року № 17246/02 заяву Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про узгодження вимоги про сплату боргу від 26.11.2012 року № Ю-11 було залишено без задоволення.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, яка визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
За правилами абзацу 1 частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Як встановлено судом, заборгованість у сумі 247750,04 грн., про сплату якої відповідачем винесено оскаржувану вимогу, виникла до 01.01.2011 року за діючим на той час загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням внаслідок несплати позивачем донарахованих за результатами перевірки. Отже, стягнення вказаної заборгованості відповідачем і контрольні повноваження відповідача визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким врегульовувалися правовідносини, що виникають у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 6 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що недоїмка не підлягає списанню, у тому числі в разі укладення із страхувальником мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, оголошення померлою чи недієздатною, щодо яких відсутні особи, які відповідно до цього Закону мають нести зобов'язання із сплати страхових внесків.
Згідно із частиною 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені Правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Відповідно до пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Враховуючи донарахування відповідачем за результатами перевірки позивачу страхових внесків в сумі 278361,79 грн., зважаючи на відсутність доказів сплати вказаної суми страхових внесків у повному обсязі, що призвело до виникнення недоїмки в сумі 247750,04 грн., яка в даному випадку не підлягає списанню, а також, те, що на час винесення вимоги від 26.11.2012 року № Ю-11 вказана недоїмка не була стягнута з позивача та продовжувала за ним обліковуватися, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваної вимоги.
Крім того, не заслуговують на увагу посилання позивача на відсутність недоїмки, у зв'язку із задоволенням його скарги та скасуванням судом попередніх вимог про сплату боргу, оскільки, скасовуючи дані вимоги суд виходив з того, що пенсійним органом не було своєчасно надіслано Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» мотивоване рішення у відповідь на його заяву про узгодження даної вимоги, у зв'язку з чим заява вважається задоволена, тобто дані обставини носять формальний характер та не звільняють від обов'язку сплатити донараховані суми страхових внесків.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Гончаренка Сергія Миколайовича - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинною та скасування вимоги від 26.11.2012 року № Ю11 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз