10 березня 2015 року м. Київ К/800/30996/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу П'ятихатського районного центру зайнятості на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі за позовом П'ятихатського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення надлишкових виплат,
У лютому 2012 року П'ятихатський районний центр зайнятості звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення надлишкових виплат.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року позовні вимоги П'ятихатського районного центру зайнятості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь П'ятихатського районного центру зайнятості надлишкові виплати у розмірі 13031,01 грн.. виплачених помилково як допомога по безробіттю.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року - скасовано, а провадження у справі - закрито.
У касаційній скарзі П'ятихатський районний центр зайнятості, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ОСОБА_2 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу П'ятихатського районного центру зайнятості без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга П'ятихатського районного центру зайнятості задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.05.2010 року ОСОБА_2 звернувся до П'ятихатського районного центру зайнятості з питань пошуку роботи. 21.05.2010 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю тривалістю 360 календарних днів з 21.05.2010 року по 15.05.2011 року. Виплату допомоги по безробіттю розпочато з 21.05.2010 року, припинено з 01.06.2010 року у зв'язку з працевлаштуванням.
15.06.2010 року ОСОБА_2 повторно звернувся до відповідача з питань пошуку роботи. 22.06.2010 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю тривалістю 349 календарних днів з 22.06.2010 року по 05.06.2011 року (з урахуванням попередньої реєстрації). Виплата допомоги по безробіттю розпочата з 22.06.2010 року. 28.07.2010 року за заявою відповідача прийняте рішення про виплату залишку належної відповідачу допомоги по безробіттю за період з 28.07.2010 року по 05.06.2011 року одноразово для організації підприємницької діяльності. 28.07.2010 року виплата допомоги по безробіттю припинена у зв'язку з закінченням строку її виплати. Загалом відповідачу виплачена допомога по безробіттю, у тому числі одноразово для організації підприємницької діяльності, у розмірі 28252,18 грн.
При обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку розміру належної відповідачу допомоги по безробіттю виникла рахункова помилка, в результаті якої середня заробітна плата відповідача була завищена, відповідачу нараховані та виплачені надлишкові кошти.
При перевірці бази даних 30.11.2011 року помилка була виявлена та виправлена.
Розмір помилково нарахованих та виплачених відповідачу коштів складає 13031,01 грн.
05.01.2012 року ОСОБА_2 було направлено лист-прохання повернути протягом п'ятнадцяти календарних днів надлишкові виплати у вказаному розмірі. Однак, надходження коштів від відповідача не було.
07.12.2011 року комісією, створеною наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 30.11.2011 року № 308, проведене службове розслідування правомірності дій спеціалістів, які за функціональним розподілом здійснюють розрахунок допомоги по безробіттю та вносять дані щодо середньої заробітної плати, на підставі яких розраховується матеріальне забезпечення, шляхом перевірки матеріалів персональних карток безробітних, по яких виявлені порушення, у тому числі персональної картки відповідача. У ході розслідування встановлено порушення вимог підпункту 3 пункту 17 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266. За результатами розслідування запропоновано переглянути персональні картки безробітних з метою виявлення подібних помилок та їх усунення, вести постійний контроль за дотриманням вимог чинного законодавства, винних притягти до матеріальної відповідальності (акт службового розслідування від 07.12.2011 року). На підставі вказаного акту, згідно з наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 20.12.2011 року № 325 за неналежне виконання посадових обов'язків, допущені помилки в роботі не нараховувалася премія за листопад 2011 року заступнику директора та головному бухгалтеру П'ятихатського районного центру зайнятості.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, П'ятихатський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 надлишкові виплати у розмірі 13031,01 грн. Підставою для звернення з даним позовом до суду відповідач зазначив помилку органу соціального страхування при обчисленні середнього заробітку, з якого обчислювалася сума допомоги по безробіттю.
Вимог про визнання неправомірними дій, рішень або бездіяльності будь-якого суб'єкта владних повноважень позивачем заявлено не було.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи, що переплата допомоги по безробіттю ОСОБА_2 сталася з вини органу соціального страхування при обчисленні середнього заробітку, з якого обчислювалася сума допомоги по безробіттю, а не внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для звернення до адміністративного суду з метою стягнення частини суми, виплаченої згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, скасувавши рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу П'ятихатського районного центру зайнятості - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі за позовом П'ятихатського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення надлишкових виплат - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз