10 березня 2015 року м. Київ К/800/26053/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 28.01.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання рішення недійсним та скасування пункту додатку до нього,
У листопаді 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання рішення недійсним та скасування пункту додатку до нього.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 28.01.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було задоволено. Визнано недійсним пункт 5 додатку до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.07.2008 року № 537 в частині включення квартири АДРЕСА_1 до фонду житла для тимчасового проживання громадян.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради було залишено без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 28.01.2013 року - без змін.
У касаційній скарзі Виконавчий комітет Житомирської міської ради, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 28.01.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Виконавчого комітету Житомирської міської ради задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що будинок АДРЕСА_2, в якому проживали позивачі, було визнано аварійним. Згідно дозволу Виконавчого комітету Житомирської міської від 18.11.1998 року до отримання житла ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вселились в квартиру АДРЕСА_1. З 18.11.1998 року позивачі користуються вказаною квартирою, сплачують квартирну плату, несуть витрати по оплаті комунальних послуг. КВЖРЕП № 13 м. Житомира відкрило особовий рахунок на ім'я ОСОБА_2, тобто фактично між позивачами та власником житла з 1998 року укладений договір найму жилого приміщення державного житлового фонду.
Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Згідно із статтею 1321 Житлового кодексу України, до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання також надаються особам, яких визнано біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту, та громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому законом.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відносяться до спеціалізованих жилих приміщень, які повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках.
Статтею 1322 Житлового кодексу України передбачено, що жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку.
Формування фондів житла для тимчасового проживання здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Громадяни, яким надане жиле приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ цього жилого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти в нього інших мешканців.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності мешканця цього приміщення набути альтернативне місце проживання. Підставами для дострокового припинення права громадянина на користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є: надання громадянину або придбання ним іншого жилого приміщення; підвищення доходів громадянина до рівня, який дозволяє йому укласти договір найму іншого жилого приміщення; порушення громадянином правил користування жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання; приведення мешканцем жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання у непридатність для його використання; інші підстави, встановлені законом.
Порядок надання та користування жилою площею в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Умови формування фондів житла для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення, а також біженців та громадян, які вимушені залишити житлове приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного житлового приміщення врегульовано Порядком формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 422.
Пунктом 4 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання передбачено, що фонди житла для тимчасового проживання формуються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською і Севастопольською міськдержадміністраціями шляхом:
- будівництва нового житла;
- реконструкції існуючих житлових будинків та гуртожитків, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові;
- передачі житла у комунальну власність;
- придбання житла.
Судом встановлено, що на час створення фонду житла для тимчасового проживання на підставі рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.07.2008 року № 537 «Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян» квартира АДРЕСА_1 не була вільною.
Оскільки, на час створення фонду житла для тимчасового проживання на підставі рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.07.2008 року № 537 «Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян» квартира АДРЕСА_1 не була вільною, а дане рішення стосується лише вільних житлових приміщень, отже підстав для її віднесення до житлових приміщень, з яких формується фонд житла для тимчасового проживання, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.07.2008 року № 537 «Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян», яким квартиру АДРЕСА_1 було включено до фонду житла для тимчасового проживання громадян є неправомірним.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 28.01.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання рішення недійсним та скасування пункту додатку до нього - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз