16 березня 2015 року м. Київ В/800/1360/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів: Чалого С.Я., Розваляєвої Т.С., Леонтович К.Г., Мороз Л.Л., Голяшкіна О.В.
перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити дії, -
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій протиправними та стягнення недорахованої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 12 лютого 2012 року по 1 березня 2014 року - залишено без розгляду, а в задоволенні позовних вимог за період з 02 березня 2014 року по 30 червня 2014 року відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року.
У заяві про перегляд Верховним Судом України вказаного рішення Вищого адміністративного суду України скаржник ставить питання про його скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції в спірній ухвалі та постанові ВАС України від 05 червня 2014 року одних і тих самих норм матеріального права, а саме - ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Так, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року "Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України" відповідно до ст. 237 КАС України заява про перегляд з указаних мотивів може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:
різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;
різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;
різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;
різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи зміст спірної ухвали ВАСУ від 10 лютого 2015 року та зміст рішення, в якому, на думку заявника має місце подібність правовідносин та неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку не вбачається подібності правовідносин, а відтак і неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Враховуючи цю обставину, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви ОСОБА_1 до провадження.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Відмовити в допуску до провадження заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: