04.03.2015р. м.Київ К/800/19409/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю представника позивача - Комиша О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
У жовтні 2013 року Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2013 року № 100250000/2013/600727/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 травня 2013 року № 100250000/2013/00861.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність відмови у прийнятті до оформлення митної декларації та безпідставність прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. Вказував про надання для митного оформлення товару документів, передбачених ч.2 ст.53 МК України, які чітко ідентифікували товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів та митну вартість товарів за ціною договору.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.
При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею правомірно та відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» проти задоволення касаційної скарги заперечує.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 31 січня 2013 року №LIQ130128B, укладеного між фірмою «WEIFANG ENSIGN INDUSTRY CO. LTD» (Китай) та позивачем - Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт», додатку від 23 травня 2013 року №3 до контракту №LIQ130128B, Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» ввезений на митну територію товар - лимонна кислота моногідрат ВР2009/Е330 8-40 МЕSN та 23 травня 2013 року до Київської регіональної митниці для митного оформлення товару подано митну декларацію №100250000/2013/057566, відповідно до якої митна вартість товарів визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в сумі 76500 доларів США.
Для митного оформлення товарів декларантом митному органу подано: зовнішньоекономічний контракт від 31 січня 2013 року №LIQ130128B; додаток від 23 травня 2013 року №3 до контракту №LIQ130128B; платіжні доручення від 15 лютого 2013 року №1082 та від 25 квітня 2013 року №1146; інвойс/рахунок від 23 березня 2013 року №FLIQ130128B3; міжнародні автомобільні накладні від 22 травня 2013 року №992/1 та №992/2; коносамент APLU065963561; страховий поліс AJING68242130Q00005 від 25 березня 2013 року; сертифікат походження товару №CCPIT124112657; експортна декларація виробника від 23 березня 2013 року №060022123; екологічна декларація Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 травня 2013 року №39447.
Під час здійснення митного контролю митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларантом 23 травня 2013 року на декларації здійснено запис про ознайомлення та про проведення процедури консультацій, а також зазначено про відсутність можливості надати інші документи.
23 травня 2013 року відповідачем прийнято рішення №100250000/2013/600727/2 про коригування митної вартості товарів за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів, митна вартість визначена у розмірі 88000 дол. США.
У рішенні зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій ст.53 МКУ містять розбіжності (в додатку до контракту та інвойсі зазначено 15% переплата, в платіжних дорученнях переплата здійснена на інші суми), неподанням декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст.53 МКУ. У митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Митна вартість визначена за методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням вимог ст.60 МКУ та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях МД від 16 травня 2013 року №100250000/2013/056749. Попередні методи не застосовані: метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються - відповідно до вимог ч.2 ст.58 Митного кодексу України; метод за ціною угоди щодо ідентичних товарів не був використаний у зв'язку з відсутністю інформації у митного органу та декларанта щодо вартості угоди з ідентичними товарами. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.
Також 23 травня 2013 року митним органом винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250000/2013/00861.
Після коригування митної вартості товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій за митною декларацією від 23 травня 2013 року №100250000/2013/057627.
Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч.ч.2 та 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до ч. ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.
Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
За вказаними обставинами суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем подано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді