05 березня 2015 року м. Київ К/800/54235/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» (далі - ДП «Дніпроцивільпроект») до територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю (далі - Інспекція праці), третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним акта та скасування припису за касаційною скаргою третьої особи на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року, -
У грудні 2010 року представник ДП «Дніпроцивільпроект» звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати незаконним акт перевірки Інспекції праці від 24.09.2010 року №04-01-120/322;
скасувати припис відповідача від 24.09.2010 року №04-01-120-322-270 (далі - Припис Інспекції праці) щодо встановлення порушень вимог статей 21, 32, 71, 97, 103 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статей 25 Закону України «Про відпустки», 22, 29 Закону України «Про оплату праці».
Посилався на те, що при проведенні перевірки та винесенні припису відповідач не дотримався законодавства про працю.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані пункти 1, 4, 5 Припису Інспекції праці. У решті в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить постанову цього суду скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправним і скасувати пункт 1 оскаржуваного припису. В решті в задоволенні позову відмовити. Вказував на те, що залучення його до роботи у вихідний день відбулося без визначених на те КЗпП України підстав, а також необґрунтовано відмовлено у наданні додаткової відпустки, яка повинна бути надана в обов'язковому порядку як пенсіонеру за віком і особі, яка має статус дитини війни.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судом апеляційної інстанції, що відповідає фактичним обставинам справи, на підставі звернення ОСОБА_5 24 вересня 2010 року Інспекцією праці проведена перевірка дотримання законодавства про працю ДП «Дніпроцивільпроект». За результатами перевірки складено акт від 24.09.2010 року та винесено Припис за № 04-01-120/322-27 про усунення порушень трудового законодавства. Зокрема, зобов'язано забезпечити дотримання вимог:
1. частини другої статті 24 КЗпП України, згідно якої укладання трудового договору з працівником (на основне місце роботи) проводити тільки в разі надання ним трудової книжки.
2. частини третьої статті 32, статті 103 КЗпП України, частини другої статті 29 Закону України «Про оплату праці», згідно яких запровадження в дію зменшеного посадового окладу працівника підприємства здійснювати тільки після закінчення 2-х місяців з дня попередження працівника про зменшення розміру його оплати праці.
3. частини третьої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці», за якими директору підприємства, як суб'єкту організації оплати праці, заборонено в односторонньому порядку погіршувати умови оплати праці (систем та розмірів оплати праці), тому забезпечити встановлення заробітної плати працівникам підприємства у відповідності до вимог чинного законодавства України про працю.
4. пункту 6 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки», згідно якої за бажанням пенсіонера за віком, відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно - надавати йому в обов'язковому порядку.
5. частини першої статті 71 КЗпП України, про те, що залучати окремих працівників до роботи у вихідні дні (в передбачених законом випадках), можливо тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, організації.
З такими вимогами керівництво ДП «Дніпроцивільпроект» не погодилося і оскаржило їх в судовому порядку.
Апеляційний суд позовні вимоги задовольнив лише в частині визнання протиправним та скасування пунктів 1, 4, 5 Припису Інспекції праці. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що при поновленні працівника на попередній посаді за рішенням суду, надання трудової книжки не вимагається. Обов'язок щодо надання додаткової відпустки працівнику без збереження заробітної плати у визначений в заяві період виникає з моменту погодження такої вимоги керівником органу. Відповідачем не доведено, що ОСОБА_5 залучено до роботи у вихідні дні з порушенням вимог, передбачених статтею 71 КЗпП України.
З приписами, зазначеними в пунктах 2, 3., апеляційний суд погодився і вказав на безпідставність зниження окладу ОСОБА_5 при поновленні на роботі.
Третя особа в касаційній скарзі оскаржує рішення суду в частині визнання протиправними і скасування пунктів 4, 5 Припису, оскільки пункти 1, 2, 3 скасовані.
Висновок суду є законним і обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
Як установлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_5 просив надати додаткову відпустку без збереження заробітної плати як особі, яка має статус дитини війни.
У такому випадку час надання відпустки погоджується з власником або уповноваженим ним органом, оскільки згідно пункту 4 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки», лише ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається відпустка тривалістю до 14 календарних днів за їх бажанням в обов'язковому порядку.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що пункт 4 Припису носить протиправний характер і підлягає скасуванню.
Умови та порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні визначається статтею 71 КЗпП України. Зокрема, залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дня допускається в таких випадках:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Згідно фактичних обставин справи, встановлених апеляційним судом, керівник ДП «Дніпроцивільпроект» отримав дозвіл від профспілкового органу на залучення окремих працівників, в тому числі заступника директора ОСОБА_5,. для роботи у вихідні дні 18 і 19 вересня 2010 року. Підставою до прийняття такого рішення стала потреба у виконання невідкладних робіт по заміні аварійних плит даху будівлі інституту.
Тобто позивачем було правомірно прийняте рішення про залучення до роботи заступника директора по загальних питаннях ОСОБА_5 у вихідні дні, а отже пункт 5 Припису Інспекції праці є протиправним.
При ухваленні рішення про визнання протиправним пункту 1 Припису, законності пунктів 2, 3 апеляційним судом порушень норм матеріального чи процесуального права, які б давали підстави до скасування постанови, не допущено.
Зокрема, розрахунок посадового окладу ОСОБА_5 при поновленні на роботі здійснено з недотриманням вимог трудового законодавства.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман