05 березня 2015 року м. Київ К/800/42798/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до прокурорів м. Львова, Сихівського району м. Львова про визнання незаконними рішень і дій за касаційною скаргою позивача на судові рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, -
У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати:
порушення відповідачами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Протоколу до зазначеної Конвенції, законів України «Про прокуратуру», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації»;
незаконними рішення про відмову у складанні протоколу та ініціювання дисциплінарного провадження;
відшкодувати шкоду в розмірі 10000 грн.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, залишеною без змін Львівським апеляційним адміністративним судом від 01 липня 2014 року, позовну заяву залишено без руху, запропоновано виправити недоліки.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати з направленням справ для продовження розгляду. Зазначає, суддею безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору при подачі позову.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Залишаючи без руху позовну заяву, суддя виходив з того, що позивачем не надано доказів (документів), які б свідчили про тяжкий матеріальний стан, що унеможливлює сплату судового збору, не зазначено зміст позовних вимог до кожного відповідача. Запропоновано усунути недоліки шляхом надання доказів на підтвердження важкого матеріального стану, вказати вимоги до кожного з відповідачів.
Висновок судів не відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 106 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частиною четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. У разі необхідності - клопотання, в тому числі, про звільнення від сплати судового збору.
Аналіз позовної заяви та вимоги, викладені в ній, не дають підстав вважати, що ОСОБА_4 не дотримані положення пункту 4 частини першої вище згаданої норми. Зокрема, позивач просив визнати порушенням статей 12, 13 Конвенції, 34 Закону України «Про прокуратуру» 1 Протоколу, законів «Про інформацію», «Про вільний доступ до публічної інформації» відповідачем в особі Прокурора м. Львів. Незаконними рішення обох відповідачів. Відшкодувати шкоду, виходячи з допущених ними порушень.
Заявлено ОСОБА_4 і клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що він не працює.
Проте судом першої інстанції зазначене клопотання не вирішено, а залишено позовну заяву без руху, що не відповідає нормам процесуального права.
За правилами частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Положення цієї норми спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах в доступу до суду незалежно від майнового стану. Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан особи.
Апеляційний суд порушення, допущені судом першої інстанції, не виправив, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною першою (порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі) статті 227 КАС України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Судові рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман